Яслинська вулиця

Виникла у 1-й чверті 20 століття, коли на земельній ділянці на Олександрівській слобідці, яка належала київському купцю 1-ї гільдії, підприємцю та доброчинцю Григорію Пантелеймоновичу Гладинюку, розпочалось спорудження дитячого притулку-ясел для немовлят, покинутих батьками. Для забезпечення його всім необхідним Г. П. Гладинюк виділив 60 тисяч рублів та склав заповіт, згідно з яким на його утримання у подальшому заповідав свої капітали.

На жаль побачити притулок Григорію Пантелеймоновичу не судилося: 20 (7) серпня 1911 року він помер у П’ятигорську, де був на лікуванні. Його тіло було перевезено до Києва і поховано на Байковому кладовищі.

У лютому 1913 року міська дума постановила розпочати спорудження триповерхового будинку у колишній садибі Г. П. Гладинюка. Було вирішено також створити молочну ферму та посадити фруктовий сад. Закладання притулку-ясел імені Григорія Гладинюка відбулося 30 травня 1914 року, а у вересні 1915 року будівництво було закінчено.

Проте через військові дії Першої світової війни притулок так і не було відкрито. Будинок віддали під госпіталь для поранених солдатів. У 1922 році 20 століття його віддали під Науковий інститут селекції (нині Інститут цукрового буряка).

Вулиця почала активно забудовуватися після війни та на початку 50-х 20 століття. Ділянки під будівництво отримали військовослужбовці, переважно вищого офіцерського складу (С. Р. Джигола ()http://ru.wikipedia.org/wiki/114-я), Н.В. Кашуба та ін.) - учасники Великої Вітчизняної війни, а також працівники Інституту цукрових буряків, Київського інституту туберкульозу (Й. С. Гаврилюк та інші). Нині це дві установи: Національний інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф. Г. Яновського та Національній інститут серцево-судинної хірургії ім. М. М. Амосова), який розташовувався на одному з пагорбів Забайків’я (місцевість, що межує з верхньою частиною Байкового кладовища).

Наприкінці 50-х років на вулиці налічувалося вже декілька будинків, три з яких були збудовані ще у 1930 - 32 роках. (Власники – Мокасей, Новаковська та Вінічковська), у будинку під № 1 мешкав видатний науковець, Герой соціалістичної праці, працівник Інституту цукрового буряка М. О. Неговський. Вигляд вулиці почав змінюватися у 60-х роках 20 століття, зі зміною власників будинків. У 70-х роках на вулиці було побудовано баню (нині на цьому місці стоїть приватний будинок на чотири сім'ї). Вже на початку 21 століття на вулиці залишилося лише три сім'ї, які оселилися на ній у 32-му та у 50 - 60 роках.

Пролягає від Клінічної вулиці до Шпильової вулиці. Яслинська перетинається вулицею Над`ярною.

  Місцевість:  Олександрівська слобідка.   Станції метрополітену:  Вокзальна, Республіканський Стадіон.   Залізничні станції:  Протасів Яр.

Джерела


Особисті інструменти

Матеріал з WWW Енциклопедія Києва