Юрій Долгорукий

Меморіальні дошки на фасаді церкви Спаса на Берестові.

Юрій (Георгій) Володимирович Долгорукий (1090 - 15 травня 1157), син Володимира Мономаха, удільний князь Суздальський, Великий князь Київський.

Народився близько 1090 року. Як одному з молодших Мономаховичів, йому надана була в уділ Ростовсько-Суздальська область, у якій діяльність його була звернена переважно на збудову та укріплення міст, заснування церков та монастирів, при цьому літопис згадує лише про один його похід на камських болгар (1120. Симпатії його завжди були на боці Київської Русі, куди він постійно прагнув. Вже 1132 року він зайняв південний Переяслав, а втративши його, утримував на півдні Городок Остерський. При цьому постійно воював з Ольговичами, втручався й у Новгородські справи, змусивши новгородців прийняти у князья його сина Ростислава (1138). Наступні майже 20 років Юрій Долгорукий провів у війнах за Київський престол з своїми близькими і далекими родичами і лише 20 березня 1155 року (за два роки до смерті) він в`їхав у Київ. Проте, і це князювання не було спокійним, бо продовжувалися війни як з ворогами внутрішніми, так і з зовнішніми (половці). Від двох дружин Юрій Долгорукий мав 11 синів та 2 дочок. За деякими списками можна припустити, що Юрій Долгорукий є засновником Москви.

Під 1157 роком у літописі записано: «Того ж року помер благовірний князь Георгій Володимирович, в Києві, 15 травня, і похований в церкві Спаса святого на Берестові». Народ київський не любив його і, дізнавший про смерть князя, розорили князівський палац і будинок за Дніпром, а також будинки його рідних і суздальських бояр.

Надгробок Юрієві Долгорукому було встановлено 7 листопада 1947 в церкві Спаса на Берестові - родовій усипальниці князів з роду Мономаховичів. Надгробок - імітація давньоруського саркофага (лабрадорит; скульптор М. Остапенко, арх. І. Голець). На плиті напис: "Тут поховано Юрія Володимировича Долгорукого - засновника Москви. 10901157".


Джерела

Інші ресурси


Особисті інструменти

Матеріал з WWW Енциклопедія Києва