Шимановський Віталій Миколайович

Народився В. М. Шимановський 12 листопада 1928 у с. Антонівка Київської області. Закінчив Київський гідромеліоративний інститут. Працював у тресті «Мостобуд № 1», в інституті «Київдіпротранс», а згодом — у Науково-дослідному інституті будівельних конструкцій на різних посадах. У 1975 став заступником директора цього інституту з наукової роботи. А у 1980 прийняв пропозицію очолити інститут «Укрпроектстальконструкція» Держбуду СРСР. Під його керівництвом уже в 1983 інститут отримав статус науково-дослідного і невдовзі став одним з провідних спеціалізованих установ будівельного профілю в країні.

На початку своєї інженерної діяльності В. М. Шимановський працював у галузі мостобудування. Пізніше, під час роботи в Науково-дослідному інституті будівельних конструкцій, багато уваги приділяв теоретичним та експериментальним дослідженням залізобетонних труб, панелей та оболонок. У 1965 почав дослідження висячих систем. Його наукові праці стосуються статики та динаміки ниток скінченної жорсткості та конструкцій з них з урахуванням виникнення пружно-пластичних деформацій. Теоретичні дослідження вчений широко впроваджував у практику.

В. М. Шимановський здобув визнання не тільки як учений, а й як інженер-винахідник. Він автор 40 винаходів, серед яких чимало нових типів висячих покриттів, оригінальних металевих конструкцій, резервуарів. Ним опубліковано 160 наукових праць, у тому числі вісім монографій. Віталій Миколайович підготував 14 кандидатів та докторів наук. Він був одним з фундаторів Академії будівництва України, членом Національного комітету з теоретичної та прикладної механіки, Вищої атестаційної комісії з присудження наукових ступенів України.

У 1979 Віталій Миколайович захистив докторську дисертацію. Через три роки його обрали членом-кореспондентом Національної академії наук по Відділенню математики, механіки і кібернетики. Викладаючи у Київському інженерно-будівельному інституті, він невдовзі отримав звання професора.

В. М. Шимановський був лауреатом Державної премії України, мав нагороди — Почесну грамоту Президії Верховної Ради України та чотири медалі. Його було удостоєно Міжнародної відзнаки 1997 року «Диплом досягнень» за успіхи у збереженні інтелектуального потенціалу та особового складу в умовах перехідної економіки та диплома на відзнаку наукових заслуг і вмілого керівництва. Вчений отримав також Почесний диплом «Людина року — 1997» Міжнародного комітету з наукових досягнень Американського біографічного інституту. У 1998 установа, очолювана В. М. Шимановським упродовж останніх двадцяти років, дістала великий золотий приз за плідну діяльність у галузі будівництва. Науковий і діловий авторитет, розвиток інституту «УкрНДІпроектстальконструкція» в Україні і за кордоном стали для В. М. Шимановського найбільшою турботою в останні роки його життя.

27 жовтня 2000 після тяжкої тривалої хвороби він пішов з життя. Його іменем названа вулиця в Дніпровському районі міста


Особисті інструменти

Матеріал з WWW Енциклопедія Києва