Шевченку Тарасу пам’ятник

Вигляд у 50-і рр.
Загальний вигляд
Пам’ятник Шевченку на купюрі в 1 млн. крб.

Пам’ятник Т. Г. Шевченку – монумент на честь видатного українського поета, прозаїка, художника і мислителя Тараса Григоровича Шевченка. Розташований у центрі Шевченківському парку навпроти головного корпусу Національного університету імені Т. Шевченка. Відкритий 6 березня 1939 р. До 125-річчя від дня народження поета. Автори – ск. М. Манізер, арх. Є . Левінсон. Висота скульптури – 6, 45 м, постаменту – 7, 3 м, стилобата – 0,62 м.

Первісний варіант пам’ятника був інший, цікавіший за образним вирішенням, динамічніший, пластично виразніший. У постаменті мала бути барельєфна композиція на тему поеми “Гайдамаки”. Твір стояв уже повністю готовий для відливання у бронзі у майстерні М. Манізера в Ленінграді, коли в справу втрутилося більшовицьке керівництво на чолі з заступником голови РНК СРСР Л. Кагановичем. За спогадами канадського скульптора українського походження Л. Молодожанина, який тоді навчався в АМ у М. Манізера, скульптору наказали зняти сцену з гайдамаками, а постать Т. Шевченка переробити так, щоб він виглядав засмученим. Авторові дорікали, що повсталих гайдамаків і динамічну постать Кобзаря можна трактувати як протест сучасного (тобто 1930-х рр.) українського селянства проти колгоспного ладу і навіть проти радянської влади. Л. Каганович “порадив” М. Манізеру зробити постать Т. Шевченка з закладеними за спину руками, на які повішено важкий одяг, і щоб голова була опущена. Тому скульптор змушений був спростити і примітивізувати пам’ятник. Саме в такому вигляді його було відлито на Ленінградському заводі художнього лиття.

Пам’ятник встановлено на невисокому кургані, що викликає асоціацію з Тарасовою горою в Каневі. До нього ведуть п’ятимаршові сходи з боку головного входу до парку, виконані, як і стилобат, з бучардованого граніту. На чоловому боці постаменту з червоного граніту зроблено напис накладними бронзовими літерами “Т. Шевченко. 1814–1861”, нижче слова із “Заповіту”:

«І мене в сім'ї великій,
В сім'ї вольній, новій,
Не забудьте пом'янути
Незлим тихим словом».

Композиція й манера виконання бронзової постаті Т. Шевченка близькі до пам’ятника поетові у Харкові (відкритий 1934 р.). Проте київський монумент позбавлений динаміки й поривання, що притаманні харківському. Композиція статична, постать застигла. Опущена голова і руки за спиною ніби підкреслюють глибоку задуму Т. Шевченка над долею українського народу, навіюють відчуття безвиході, суму, безнадії, що підсилюється важкими великими складками плаща. Загалом масивність постаті, обтічність форм, непорушна поза не узгоджуються з полум’яною вдачею Т. Шевченка, живою силою його поезії і мистецької творчості. Чотирикутної форми постамент ще більше посилює відчуття статичності пам’ятника, його надмірну спрощеність. Образний лад монумента позбавлений асоціативності та символіки.

Пам’ятник суперечить класицистичним формам будівлі університету, але він непогано вкомпонований у навколишній невеликий парк і став однією з важливих ідейно-патріотичних домінант Києва, місцем проведення масових заходів щодо вшанування пам’яті Т. Шевченка й інших акцій.

  Станції метрополітену:  Університет, Площа Льва Толстого.

Джерела


Особисті інструменти

Матеріал з WWW Енциклопедія Києва