Чорнобильска катастрофа

Чорнобильська катастрофа – найбільша техногенна катастрофа в історії людства. 26 квітня 1986 р. за 110 км на північ від Києва внаслідок збігу ряду обставин, починаючи з 1 год. 24 хв., на ЧАЕС відбулася серія вибухів, які призвели до руйнування реактора четвертого енергоблоку і викиду 50 млн. кюрі радіоактивних речовин (в т. ч. йоду-121, цезію-137, стронцію-90) в довкілля. Це рівнозначно наслідкам вибуху 500 атомних бомб, подібних скинутій 1945 р. американськими збройними силами на японське місто Хіросіму. Загальний радіаційний фон навколо реактора сягав 100 Р/г, уламки ядерного палива й графіту випромінювали до 3 тис. Р/г. Великий викид радіоактивного пилу піднявся 26 квітня на висота 1,5 км і був перенесений вітром на північ, накривши собою Полісся України, деякі регіони Росії й Білорусі. Пізніше радіоактивні речовини були виявлені в Швеції, Фінляндії, Польщі, Німеччині, Франції, Північній Італії, Туреччині. Підвищений рівень радіації в атмосфері реєструвався протягом 10 днів над територією 33 країн світу. Різке (у 5 і більше разів) підвищення радіаційного рівня спостерігалося на третині території нашої країни, забруднення цезієм-137 (більше 1 кюрі на кв. км) зачепило 7% території, 15 – лісів, 5 – сільгоспугідь. Важке забруднення стронцієм-90 (5 кюрі на кв. км і більше) і цезієм-137 (5 кюрі на кв. км і більше) зареєстровано на площі 3,4 тис. кв. км.

Після катастрофи Україну оголошено зоною екологічного лиха. Тут забруднено понад 54,6 тис. кв. км території у 74 районах 12 областей, 2294 населені пункти, в яких мешкає понад 3 млн. жителів.

Понад 140 тис. осіб були змушені покинути свої домівки. У декілька етапів проведено безпрецедентну за масштабами мирного часу евакуацію населення: з 27 квітня до 7 травня 1986 р. з 76 населених пунктів Київської і Житомирської областей (серед них два міста – Прип’ять і Чорнобиль) відселено понад 90 тис. осіб, пізніше – ще понад 50 тис.

1986–1987 рр. силами ліквідаторів – працівників (загалом понад 600 тис. осіб) більш як 40 міністерств і відомств з України, Росії та інших республік колишнього СРСР виконано величезні обсяги робіт, у т. ч. закидання зруйнованого реактора з повітря баластом за допомогою гелікоптерів, розчищення проходів до нього, прибирання викинутих вибухом ядерного палива уламків графітової кладки та елементів конструкцій. Над зруйнованим реактором зведено спеціальну захисну споруду – об’єкт “Укриття” (“Саркофаг”). Проте, як показав пізніший аналіз, не всі із проведених заходів дали бажаний ефект, деякі виявилися шкідливими. Найбільшого удару від радіації зазнали ті, хто приборкував реактор у перші години після вибуху, працював 1986 р. на промисловому майданчику станції. Два співробітники станції загинули під час вибуху і пожежі, у 134 осіб було встановлено діагноз гострої променевої хвороби, 26 пожежників і 24 співробітники атомної станції померли в травні–липні 1986 від великих доз радіації. Понад 2 тис. чол. отримали місцеві променеві ураження. Загалом від наслідків аварії в Україні постраждало бл. 3,4 млн. людей, з них 1 млн. 115 тис. – діти.

Стан здоров’я постраждалого населення продовжує погіршуватися. Частка хворих серед дорослих і підлітків становить 82,1%, серед дітей – 73,1%, 98 тис. осіб стали інвалідами. Серед тих, хто проживає на радіаційно забруднених територіях, здоровими визнано лише 10–15% осіб. Численні проблеми і наслідки, породжені чорнобильською катастрофою, підвели до рішення про закриття атомної станції. 15 грудня 2000 р. відбувся акт закриття ЧАЕС.

В Києві було встановлено кілька пам’ятних знаків жертвам Чорнгбильскої катастрофи.


Особисті інструменти

Матеріал з WWW Енциклопедія Києва