Церковщина

Урочище на південній околиці Голосіївського району столиці, на захід від Дніпропетровського шосе. Назва урочища походить від розташованого тут Пречистенського скита, заснованого тут ще у ХІ ст. Останнім часом більшого використання набула назва хутір Вольний. Землі урочища знаходяться у віданні Боярської ЛДС.

В урочищі зберіглися залишки прородних ландшафтів, але більше відомо воно саме через монастирський комплекс з печерами.

Печери засновано у XI сторіччі преподобним Феодосієм Печерським. Вважається, що святий час від часу усамітнювався тут для аскетичних подвигів впродовж Великого Посту. Пізніше тут з’явився Пречистенський Гнилецький монастир. Наприкінці XI сторіччя в печерах мешкало вже біля 100 монахів. В кінці XII ст. було побудовано кам’яну церкву. На початку XVI ст. монастир було занедбано внаслідок занепаду руської держави. Від тих часів у топоніміці залишилося дві назви - урочище Церковщина та село Ходосівка (Феодосіївка).

Життя в монастирі відновилося на початку XIX ст., коли під керівництвом ректора Київської Духовної Академії Інокентія Борисова був заснований монастир Різдва Богородиці, а печери стали доступними для відвідування. У 1900-1902 рр. було відкрито наземний монастир, монахи розчистили більшу частину печер та обклали стіни цеглою. Відновлена печерна церква отримала ім’я Феодосія Печерського (1905 рік).

З приходом влади рад монастир було скасовано, на його території спочатку влаштували колонію для малолітніх злочинців (1922-1941), монастир співіснував з колонією до закриття у 1928 році. Піч час війни він відновив свою діяльність до кінці 1940-х років, межуючи з табором для військовополонених. З 1940-х років і до 1969 року власники території змінювалися, а з 1969 року тут розташований санаторій МВС «Хутір Вольний». З 1991 року Музеєм історії Києва проводяться планові археологічні дослідження печерного комплексу.

1999 року між церквою і санаторієм укладено угоду, згідно якої у печерному комплексі дозволені церковні відправи, а нещодавно передано і наземний храм. Тут розташований скит Різдва Богородиці, який знаходиться у віданні Голосіївської пустині.

Загальна довжина відкритої на сьогодні частини печер складає близько 380 м. Блукаючи коридорами, можна потрапити до камер, місць поховання — крипт, а також унікальних «афонських усипальниць». Їх особливістю є витесані в ґрунті невеликі ніші для покладання в них черепів монахів, похованих за афонською традицією. Збереглась також церква з кам'яним ківорієм над Престолом. Головна особливість печерного комплексу — він зберігся майже без змін із XI сторіччя.

Використано матеріал безпосереднього керівника експедицій та головного дослідника комплексу Владислава Дятлова.


Джерела


Особисті інструменти

Матеріал з WWW Енциклопедія Києва