Хмельницькому Богдану пам’ятник

Вигляд у ХІХ ст.
Фото 1970-х років
Фото 2007 року
Проект 1869 р.
Монета із зображенням пам’ятника

Пам’ятник Богдану Хмельницькому – пам’ятник, збудований на честь козацького гетьмана Богдана (Зиновія) Михайловича Хмельницького. Розташований у центрі Софійської площі на осі, яка сполучає дзвіниці Софійського собору і Михайлівського Златоверхого монастиря. Добре вписується в архітектурний Софійської площі, де 23 грудня 1648 р. кияни зустрічали Б. Хмельницького на чолі козацьких полків, які увійшли в місто через Золоті ворота після перемоги над польським військом під Пилявцями. Автори – скульптур М. Микешин, архітектор. В. Ніколаєв. Загальна висота – 10,85 м.

Ідея створення пам’ятника виникла з ініціативи історика, громадсько-політичного діяча М. Костомарова у 1840-их роках. Монумент мали встановити на сучасній Бессарабській площі. Після багаторічних клопотань було одержано дозвіл царського уряду на спорудження, створено комітет на чолі з головою Київської археографічної комісії М. Юзефовичем – професором університету, головою Київської археографічної комісії, теоретиком “великодержавного” руху в Україні та відомим українофобом. За такого керівництва перший проект пам’ятника, створений скульптором Михайлом Микешиним, був відверто шовіністичний: кінь Богдана Хмельницького скидав польського шляхтича, єврея-орендатора та єзуїта зі скелі, перед якою малорос, червонорос, білорус та великорос слухали пісню сліпого кобзаря. Барельєфи п’єдесталу зображували битву під Збаражем, Переяславську раду та сцену в’їзду козацького війська на чолі з Хмельницьким у Київ.

У 1869 р. проект було затверджено, а з 1870 р. розпочався збір коштів за всеросійською підпискою. Через те, що зібрана сума виявилася невеликою (лише 37 тис. карбованців), а також завдяки сумнівам генерал-губернатора Олександра Дондукова-Корсакова щодо доцільності антипольського та антисемітського пам’ятника, комітет вирішив скоротити бюджет проекту, залишивши тільки центральну фігуру гетьмана. У 1877 році була готова гіпсова модель, а у 1879 році на петербурзькому заводі Берда було відлито статую (проект Микешина у металі реалізували Пій Адамович Веліонський та Артемій Лаврентійович Обер), на яку Морське відомство пожертвувало 1600 пудів (25,6 т) металобрухту. Портретні риси та особливості одягу Хмельницького були відтворені за консультаціями Володимира Антоновича.

1879 р. скульптуру перевезено в Київ, де вона кілька років простояла на подвір’ї Присутствених місць, оскільки за браком коштів роботу було припинено до серед. 1880-х рр. Проект постаменту виконав міський арх. В. Ніколаєв, який керував встановленням пам’ятника. Управа Київської фортеці подарувала для постаменту гранітні брили, що залишилися після будівництва ланцюгового моста через Дніпро. 23 червня 1888 р. відбулося урочисте відкриття і освячення пам’ятника. Бронзову скульптуру вершника встановлено на постаменті у формі пагорба, облицьованого великими брилами сірого неполірованого граніту. Первісно на постаменті були вмонтовані плити з написами: «Волим под царя восточного, православного»; «Богдану Хмельницкому единая, недѣлимая Россія»: «1654–1888». їх зняли у 1919 р. і 1924 р., вмонтувавши на чоловому боці плиту з написом: “Богдан Хмельницький. 1888”. Незабаром після спорудження пам’ятника навколо нього по овалу неправильної форми за проектом арх. В. Ніколаєва було встановлено невисоку чавунну огорожу з класицистичним орнаментом. На заломах вона кріпилася до чавунних стовпів із заскленими ліхтарями у формі зрізаної піраміди. У 1950-х рр. під час реконструкції площі за вказівкою М. Хрущова огорожу зняли. У 1998 р. за нової реконструкції площі її відновлено у первісному вигляді.

Міська легенда розповідає, що коли монумент вже зайняв своє місце, виявилося, що кінь дуже неввічливо повернутий хвостом до Михайлівського Золотоверхого собору. Тому постамент було розвернуто, і гетьманська булава, яка, за задумом, повинна була загрожувати Польщі, виявилася спрямованою кудись у бік Швеції. А от на Москву, всупереч іншій поширеній легенді, Богдан не вказував ніколи.

Гетьман України зображений верхи на баскому здибленому коні. У правій, відведеній назад руці Б. Хмельницький тримає булаву, якою неначе вказує на північ. Реалістичне відтворення рис обличчя гетьмана, деталей одягу, руху здибленого коня доповнюється загальним романтичним трактуванням скульптурного образу, підкресленого динамічністю композиції. Скульптура вирізняється складністю ракурсів і чіткістю контурів, ретельним опрацюванням деталей, які добре сприймаються завдяки невисокому постаменту, що нагадує степову козацьку могилу. Особливо виразний силует коня, граціозний вигин його ніг і шиї. Складки одягу вершника трактовані експресивно й збагачують пластику композиції. Пам’ятник, розрахований на огляд зусібіч з близької й далекої відстані, став своєрідною емблемою столиці України.

Джерела

Посилання

Українською мовою Зображення:Ua-flag.gif
Російською мовою Зображення:Ru-flag.gif


Особисті інструменти

Матеріал з WWW Енциклопедія Києва