Хмельницького Богдана вулиця
Пролягає від Хрещатика до Гончара Олеся вулиці. Запроектована 1837 під назвою вулиця Кадетська, оскільки тут передбачалося зведення корпусу кадетського училища. У середині 19 століття, після поділу вулиць на розряди і віднесення вулиці Кадетської до 1-го (тобто вищого) розряду, було докорінно змінено її забудову — знесено одноповерхові дерев’яні і збудовано кам’яні будинки. 1869 — 1919 — вулиця Фундуклеївська, на честь київського губернатора І. І. Фундуклея, який зробив вагомий внесок у дослідження історії міста, його розбудову. Зокрема, на кошти І. Фундуклея було відкрито жіночу фундуклеївську гімназію та споруджено її будинок (тепер вулиця Богдана Хельницького № 6). 1919 — 1992 — вулиця Леніна. Сучасна назва на честь Богдана Михайловича Хмельницького — з 1992.
До вулиці Богдана Хмельницького — прилучаються: вулиці Пушкінська — Терещенківська — Володимирська — Лисенка — Леонтовича — Франка — Пирогова і Михайла Коцюбинського.
Окремі будинки
- № 5 (1875; переб. 1930-ті) — театр Бергоньє; нині Театр російської драми ім. Лесі Українки, арх. В. Ніколаєв, стиль — сталінський неокласицизм (перебудова);
- № 6 (1850-ті; 1892; 1949–1950 — над- та перебудова) — колишня Фундуклеївська жіноча гімназія, нині НАК Нафтогаз України , арх. О. Заваров, Р. Книжник (над- та перебудова), стиль — сталінський ретроспективізм;
- № 7 — Музей історії Києва
- № 8 (1888; 1892) — колишня будівля готелю Г. Гладинюка, арх. В. Ніколаєв, добудова — арх. О. Кривошеєв;
- № 9-а (1870-ті; 1885) — житловий будинок Колегії Павла Галагана;
- № 10 (1903–1904) — колишня садиба Ф. Міхельсона (головний будинок та флігель), арх. Е. Брадтман;
- № 11 (1860-ті, 1871, 1896) — будівля Колегії Павла Галагана; нині Музей літератури, арх. О. Шіле (перебудова 1871 з пристосуванням під Колегію), стиль пізній класицизм/неоренесанс;
- № 12-14 (1884; 1910) — колишній прибутковий будинок дружини купця 1-ої гільдії М. Вольфсон (надбудовано для В. Кудашева), автор надбудови 2-х поверхів — арх В. Ніколаєв (?), стиль неоренесанс/цегляний;
- № 15 (1914–1927) — будівля Ольгинської гімназії; нині Національний науково-природничий музей НАН України), арх. П. Альошин, стиль — неокласицизм;
- № 17 (1850–90-ті; 2000-ті) — будівля колишнього готелю «Театральний»;
- № 26 (1902–1903) — будівля колишнього готелю «Ермітаж» (садиба Я. Бернера), арх. А.-Ф. Краусс, стиль — київський неоренесанс;
- № 26-а (1903–1904) — флігель колишньої садиби Я. Бернера, арх. А.-Ф. Краусс, стиль — неоренесанс/цегляний;
- № 27/1 (1900; 1950-ті) — житловий будинок, арх. А.-Ф. Краусс;
- № 29/2 (1872; 1883; 1911) — колишній прибутковий будинок вдови статського радника О. Картамишевої, стиль — неоренесанс/цегляний;
- № 30/10 (1900–1901; 2000) — колишній прибутковий будинок колезького радника М. Самонова, арх. М. Яскевич, стиль — неоренесанс/необароко;
- № 31/27 (1876; 1900–1901) — колишній прибутковий будинок колезького асесора А. Крижановського, арх. О. Хойнацький, перебудова — арх. В. Ніколаєв, стиль — неоренесанс/необароко;
- № 32 (1913) — колишній прибутковий будинок Є. Крушевської, арх. К. Іваницький, стиль — пізній модерн;
- № 33/34 (1888; 1895; 1899) — колишній прибутковий будинок А. Гольденберга, арх. — В. Ніколаєв, стиль — київський неоренесанс;
- № 34 (1895) — флігель колишньої садиби Г. Макленберга, арх. І. Ніколаєв (?);
- № 35/1 (1874) — колишній прибутковий будинок Караваєвих, арх. В. Сичугов, стиль пізній класицизм/неоренесанс;
- № 36 (1899–1900) — колишня садиба підрядчика Ф. Альошина (головний будинок та флігель), арх. — І. Ніколаєв, стиль — неоренесанс;
- № 37 (1851–1853) — колишній Анатомічний театр; нині — Музей медицини, арх. — О. Беретті, стиль — пізній класицизм;
- № 38 (1934–1936) — житловий будинок збудований для працівників Наркомату радянського господарства УРСР;
- № 40/25 (1900–1901) — колишній прибутковий будинок В. Мартоса та В. Верховського;
- № 42/32 (1893–1894) — колишній прибутковий будинок купця 2-ої гільдії М. Фальберга;
- № 44, 44-б, 44-в (1897–1898) — колишня садиба купця М. Шамапаньєра: головний будинок та два флігелі (нині — Господарський суд м. Києва);
- № 46 (1888–1890) — колишній особняк інж. М. Максимовича;
- № 50 (1894–1895) — колишній прибутковий будинок дворянки С. Хомицької;
- № 51-а, 51-б, 51-в (поч. ХХ ст.) — колишня садиба Г. Міхельсон (головний будинок та два флігелі), в якій містилися Вищі жіночі курси;
- № 52 (1904–1905) — колишній прибутковий будинок інженера шляхів сполучень П. Алексєєва;
- № 56 (1890-ті) — колишній прибутковий будинок інж. І. Петрова;
- № 58;
- № 59-а (1896) — флігель колишньої садиби міщанки У. Щербини;
- № 59-б (1912–1915) — колишній прибутковий будинок дружини статського радника Е.-К. Валькер;
- № 59-в (1912–1915) — колишній прибутковий будинок дружини статського радника Е.-К. Валькер;
- № 60 (1894) — колишній особняк арх. М. Артинова;
- № 66 (1936) — житловий будинок, зведений для старих більшовиків;
- № 68 (1930-ті) — будинок Роліт, де мешкали багато відомих письменників;
- № 72 (1908–1909) — флігель колишньої садиби присяжного повіреного В. Гельда;
- № 72-б (1896–1897; 1908; 2006) — флігель колишньої садиби дворянки Л. Щелканцової;
- № 72-в (1846; 1887) — головний будинок колишньої садиби міщанина М. Вересова;
- № 72-г (1897) — флігель колишньої садиби дворянки Л. Щелканцової;
- № 84 (1892) — колишній прибутковий будинок селянина М. Матвєєва;
- № 94 (кін. 1890-х) — колишній прибутковий будинок купця І. Холодова.
25 лютого 2016 стався обвал будинку №12-14 по вулиці Хмельницького, внаслідок якого двоє осіб загинуло<ref>Обвал будинку в Києві: загинуло ще дві людини</ref>. Причиною обвалу стали будівельні роботи, які проводила компанія, заснована міністром уряду Азарова Віктором Бойком<ref>Реконструкцією обваленого будинку на Хмельницького займався міністр Азарова, - ЗМІ</ref> Будинок мав статус пам'ятки архітектури.
Дивись також Хмельницького Богдана вулиця на Вигурівщині.
Станції метрополітену: Золоті Ворота, Театральна, Університет.
