Фунікулер

Матеріал з WWW Енциклопедія Києва
Перейти до навігаціїПерейти до пошуку
Київський фунікулер, 1953 рік

Проблема зв'язку між Верхнім містом та низинним Подолом існувала завжди, скільки стоїть Київ. Спершу стародавні кияни користувалися крутими стежками, потім - Андріївським узвозом, який під цією назвою відомий ще з позаминулого століття, але існував значно раніше. Потім від Хрещатика до Подолу - Володимирським узвозом пішов перший трамвай, і шлях став хоч довшим, зате зручнішим.

Ідею збудувати між верхньою і нижньою частинами міста механічний підйом у вигляді невеличкої похилої залізниці з канатною тягою подав інженер А. А. Абрагамсон. Проект розробили інженери М. К. П'ятницький та М. І. Баришников. Спорудження фунікулера тривало з 1902 по 1905 рік. Колії підйому простяглися на 200 метрів. Спершу він з'єднував верхню терасу Володимирської гірки з вулицею Боричів тік. Називався Михайлівським механічним підйомом, тому що розташований був поруч були будівлі Михайлівського Золотоверхого монастиря.

На той час це було досить прогресивне інженерне вирішення: рейки лежали на міцній залізобетонній естакаді, добре діяли і підйомні машини. Першу реконструкцію фунікулеру було здійснено у 1928 році. Будівельники проклали тоді ще близько сорока метрів колії, і відтоді нижня станція була перенесена на Поштову площу вулиці Сагайдачного.

1958 року проведено кардинальну реконструкцію фунікулера. У машинному залі встановили більш сучасне устаткування, яке, крім усього, ще й гарантувало повну безпеку руху. Наприкінці 1984 року фунікулер пережив ще одне оновлення. Щороку цей незвичайний вид транспорту перевозить 2,8 мільйона пасажирів, серед яких чимало туристів.

Джерела

  • "Київ: погляд через століття", ст. 82; Київ, "Мистецтво", 1988 р.