Франко Іван Якович

(18561916) — украънський письменник, публіцист, філософ і громадський діяч. Автор повістей «Борислав сміється», «Захар Беркут», збірки поезій «Зів`яле листя», віршів «Каменярі», «Вічний революціонер» та ін. Жив і працював у Західній Україні. Київ вперше відвідав у лютому 1885, оселився у викладача Колегії Павла Галагана Є. К. Трегубова на вул. Фундуклеївській (тепер вул. Б. Хмельницького № 9), відвідував і саму Колегію (тепер Музей літератури, вул. Б. Хмельницького № 11; на його фасаді встановлено меморіальну дошку І. Я. Франкові). Вдруге перебував у Києві у квітні — травні 1886, відвідував оселю М. П. Старицького на вул. Шулявській (тепер вул. Л. Толстого № 36) і оселю родича дружини В. В. Ігнатовича в пров. Несторівському № 8 (на фасаді меморіальна дошка І. Франкові). У травні брав шлюб з О. Хоружинською (у каплиці Колегії Павла Галагана). Востаннє відвідав місто 1909 у зв`язку із похованням свого друга, батька Лесі Українки П. А. Косача; зупинявся у Трегубових на Бібіковському бульварі (тепер бульвар Т. Шевченка № 31) і на вул. Маріїнсько-Благовіщенській (тепер Саксаганського) № 56. 1926 року у Києві на його честь названо вулицю, 1944 - площу, на якій 1956 року встановлено пам`ятник письменникові.

Джерела


Особисті інструменти

Матеріал з WWW Енциклопедія Києва