Учасникам Січневого збройного повстання 1918 року пам’ятник

Загальний вигляд
Барельєф 1927 р.

Пам’ятник учасникам Січневого збройного повстання 1918 року – монумент, встановлений над братською могилою учасників Січневого збройного повстання 1918 р. Відкрито 21 грудня 1967 р. в Маріїнському парку. Автори – скульптори В. Вінайкін, В. Климов, архітектор В. Гнєздилов. Розміри: цоколь – 0,4 м, постамент заввишки 2,5 м, скульптура заввишки 4 м. Бронзову постать робітника з прапором у піднятій правій руці, звернену на вул. М. Грушевського, встановлено на чотиригранному постаменті з чорного лабрадориту. На блоці, що виступає з масиву постаменту, – присвятний напис: : “Вічна слава учасникам Січневого збройного повстання 1918 р. року в Києві, які загинули в боротьбі за Владу Рад”. На лівому торці вмонтовано бронзову плиту з барельєфом з пам’ятника 1927 р.

Пам’ятник стилістично відповідає реалістичному напрямові з ідеологічно-пропагандистською заангажованістю образної структури, поширеному в мистецтві 1920–30-х рр. яке спиралося на принципи об’єктивно-документальної фіксації реальних подій. Образ робітника з прапором, як типове явище нової доби, увійшов до образно-композиційних засад соцреалістичного мистецтва від початку його становлення як елемент агітаційно-масового мистецтва пролетарської культури. Відтоді цей образ став символом ідеї революції, яка, за марксистсько-ленінською доктриною, не припиняється, а триває в незаперечному вияві пролетарської диктатури. Цей образ широко розроблявся в монументальному і станковому мистецтві до серед. 1980-х рр. Таким чином, пам’ятник належить до традиційної за радянського часу монументально-пластичної концепції. Він зберігає ренесансну схему “скульптура-постамент”, проте замість афектаційної кульмінації рухів акумулює емоційно стриману енергію образу у статичній, певною мірою театрально-репрезентативній фронтальній композиції плакатного характеру з однією лише максимально повною точкою сприйняття – анфас. Узагальненість пластичного моделювання із збереженням анатомічної загостреності форм акцентується документально-конкретною цитатністю елементів композиційно-просторової та ідейно-образної структури пам’ятника, зокрема, графікою складок прапора, портретним психологізмом дидактико-декларативного плану, розповідальною характерністю жестів, пози персонажа. Мистецька цінність пам’ятника обумовлена його історико-художніми якостями в контексті загальної еволюції українського мистецтва радянської доби.

Джерела


Особисті інструменти

Матеріал з WWW Енциклопедія Києва