Тюремний замок

Загальний вигляд
Загальний вигляд

Тюремний замок – один із небагатьох тюремних (острожних) замків, що збереглися в Україні. Споруджений у 1812-1817 рр. за зразковим проектом. Знаходиться у південно-західній частині території Васильківського укріплення на місці застави на перетині старого Васильківського шляху з валом-ретраншементом XVII–XVIII ст. В основу гранування замку покладено зразковий проект петербурзького архітектора Андріяна Захарова (1803), пристосований до місцевих умов київським архітектором А. Меленським. Керував будівництвом інженер-полковник І. Жеванов. Кількість арештантів у ньому була від 600 до 900 осіб. У 1827 р. київський військовий губернатор П. Желухін повідомляв, що у тюремному замку утримується багато селян, яких було віддано до суду за непокору. За однією справою 10 селян померли в ув’язненні. У документах тих часів трапляються нарікання на недостатню місткість цієї в’язниці. У 1834 р. Київський губернатор сповіщав Київського, Подільського, Волинського генерал-губернатора: “в казематах Київської фортеці вільних місць для переміщення арештантів з тюремного замку немає”. Згодом такі “місця” з’явилися новозбудованих казематах Васильківського і Госпітального укріплень.

У плані являє оточене муром каре (довжина сторони понад 100 м) з внутрішнім подвір’ям та наріжними призматичними вежами (8×8 м). Висота муру – 7 м, триярусних веж, що призначалися для кухні, лазні та інших господарських потреб ≈ 10 м. У центрі північної куртини – казарма-кордегардія з проїздом у першому поверсі, навпроти якого в центрі подвір’я – двоповерхова, прямокутна у плані казарма для утримання арештантів. Стіни усіх споруд цегляні, завтовшки понад 1 м, ззовні тиньковані, перекриття плоскі по дерев’яних балках, дахи вальмові, криті залізом. В архітектурі споруди доби класицизму переважають риси романтичної спрямованості. Наріжні вежі з незначним нахилом стін досередини увінчані розвинутим карнизом на високих модульйонах і ззовні нагадують середньовічні оборонні вежі з поясом машикулів. Головний в’їзд підкреслено великою аркою, оздобленою дощаним рустом.

З 1871 р. використовувався для розміщення військово-виправної роти, у 1880–1882 рр. – для різних господарських потреб військового відомства. Подібну функцію дещо перебудована споруда виконує і тепер. В серпні 2012 р. одна з казарм замку постраждала від пожежі.

Джерела

Посилання


Особисті інструменти

Матеріал з WWW Енциклопедія Києва