Тропінін Василь Андрійович

(17761857) — російський художник українського походження. Був кріпаком графа І.І.Моркова, який дістався Іраклію Івановичу, як придане дружини — графині Н.А. фон Мініх. Граф Морков, усвідомлюючи талант свого кріпака, оплатив його подальше навчання в Санкт-Петербурзькій академії мистецтв. Тропінін брав уроки в самого Степана Щукіна — художника-портретиста. У 1804 у Санкт-Петербурзі робота Тропініна «Хлопчик з мертвим щиглем» була відібрана для щорічної академічної виставки, картину відмітила сама імператриця. Але по закінченні навчання Тропінін повинен був повернутися до свого власника, і разом із родиною Моркових у цьому ж році він переїхав у Подільську губернію.

У18041821 жив у с. Кукавці, тепер Могилів-Подільського р-ну Вінницької обл. В основному Василь Тропінін працював як керуючий господарством, вчителем та наставником графських дітей. Лише під час нечастих візитів у Москву він міг продовжувати вчитись художньому мистецтву. Граф пишався і дорожив ним, але не показував цього на людях. Після виставки 1804-го року, президент Академії мистецтв, граф Строганов клопотався про те, щоб Тропініну була дарована вільна. В іншому випадку, графу Моркову було запропоновано простити величезний картярський борг в обмін на волю художника, але граф волів виплатити борг.

У селі Тропінін продовжував активно малювати пейзажі, церкви, симпатичних селянок і селян. У Кукавці художник одружився на кріпачці Ганні Іванівні Барабаш, яка народила йому сина Арсенія. Тропінін став досить важливою людиною в будинку графа Моркова. Це видно і по багатому одягу, у якому він зобразив свою дружину, власне, портрет жінки з Кукавки зараз знаходиться в Третяковській галереї у Москві. У 1821-му Тропінін з родиною графа Морква переїхав у Москву. 8 травня 1823 року, коли Тропініну було 47 років, йому була дарована воля.

У цьому ж віці він написав такі відомі картини: «Кружевница», «Жебрак старий», «Портрет Скотникова» (1821) і пізніше «Портрет Лебрехта». Будучи знаменитим художником, він продовжував писати портрети різних людей: від селян до державного радника з найвідомішого роду Голіциних.

До кращого з його портретів відносяться: «Портрет Равича» (1823), «Золотошвейка» (1826), «Портрет Олександра Пушкіна» (1827), «Портрет графині Зубової» (1834), «Жінка у вікні (Дружина скарбника)» (1841), «Автопортрет з кистями і палітрою і з видом на Кремль» (1844), «Портрет Самарина в мисливському вбранні» (1846), «Дівчина з квітковим г»орщиком (1850), «Жінка поважного віку з куркою (Портрет дружини художника)» (1856).

Велика заслуга художника у розвитку російського і українського малярства відзначається тим, що він створив образи представників різних верств населення. В Києві у музеї російського мистецтва можна побачити кілька робіт художника - «Портрет художниці Бороздни» (1831), «Портрет невідомої у червоній пелерині» (1832), «Портрет М.Ф.Мосолова» (1830-і роки) які відмічені високим рівнем виконання, прагненням передати природність образу, невимушену атмосферу домашнього побуту. «Портрет невідомої з книгою» (1837) характеризує Тропинина як видатного художника-колориста. Ще одна робота майстра «Портрет українського селянина» - один з типових народних образів, у ньому відчувається глибоке розуміння художником народного характеру.


1953 року у Києві на його честь названо вулицю, 1955провулок.

Джерела


Особисті інструменти

Матеріал з WWW Енциклопедія Києва