Тичина Павло Григорович

Павло Тичина

(18911967) — укр. поет, держ. і громадський діяч, академік АН УРСР (з 1929), Герой Соціалістичної Праці (1967). Держ. премія СРСР (1941), Держ. премія УРСР ім. Т. Г. Шевченка (1962). У Києві працював у газеті «Рада», 19131914 — в редакції журналу «Світло», 19161917 — помічником хормейстера в Театрі М. К. Садовського, 19131917 навчався в Комерц. інституті (тепер будинок пед. університету на бульварі Т. Шевченка № 11). У 19361939 — директор інституту укр. літ-ри, 19431948 — нар. комісар (з 1946 міністр) освіти УРСР. Ряд творів присвятив Києву, в т. ч. вірш «Київ» (1943), поет. цикл «Вулиця Кузнечна» (тепер Горького), на якій до 1923 жив у буд. № 107. У 19341941 мешкав на вул. Леніна (тепер Б. Хмельницького) № 68, 19441967 — на вул. Рєпіна (тепер Терещенківська) № 5. У цій квартирі поета влаштовано літ.-мемор. музей П. Г. Тичини, а на фасаді будинку встановлено мемор. дошку. Помер у Києві, похований на Байковому кл. 1968 року у Києві на його честь названо вулицю.

Джерела


Особисті інструменти

Матеріал з WWW Енциклопедія Києва