Терещенка особняк

Будівництво особняка пов’язане із забудовою колишнього Університетського майдану (простягався від університету до нинішньої Пушкінської вулиці). Проект будинку склав відомий київський архітектор В.М.Ніколаєв (1847-1911). Будинок був завершений 1878 року, а у 1880-му його власниця, М.Чаплинська, продала ділянку землі з особняком та іншими будівлями у дворі колезькому раднику Ф.А.Терещенку.

У 1881 році Ф.Терещенко замовляє у санкт-петербурзького архітектора А.Л.Гуна проект перебудови будівлі, оформлення його з середини. У 1882-1884 роках були виконані будівельні роботи, якими керував В.М.Ніколаєв.

У завершеному вигляді будівля набула асиметричного вигляду – у зв’язку з тим, що була збережена ліва частина особняка, зведеного за первісним проектом. Третій поверх існує лише зі двору, а по головному фасаду за його рахунок була збільшена висота парадних залів другого поверху. Новий центральний вхід висунутий на тротуар і прикрашений каріатідами (не збереглися). Вікна другого поверху виділені пілястрами і верхніми філенками з сюжетами на міфологічні теми, карніз великого виносу оздоблений медальйонами і левовими маскаронами, міжповерховий пасок оздоблений рельєфом – меандром. Фасад витриманий у формах «неогрек».

Внутрішній простір вирішений у співіснуванні урочистості анфілади парадних залів й домашнього затишку житлових приміщень. Інтер’єри будуару, диванної, вітальні, кабінету, ідальні оздоблені ліпним і кольоровим декором, прикрашені резбленням і явояють собою вдалу стилізацію основних архітектурних стилей.

В той же час виникла ідея додаткової прибудови до будинку, яка б включала спеціальне приміщення для картинної галереї та зимового саду. Планування цих пприміщень виконав В.Ніколаєв.

У 1885 році будівництво було завершено, і родина Ф.Терещенка переїхала до особняку. У цьому будинку Ф.Терещенко проживав зі своєю другою дружиною Надією, тут народилися їхні діти Надія, Федір, Наталя.

Після смерті Федора Терещенка у 1894 році особняк та все майно згідно заповіту переходили у власність сина господаря при пожитєвому володінні вдовою. Виховуючи дітей, вдова розширює київські володіння, придбавши у 1903 році сусідню садибу (№7/13), продовжує займатися благочинністю. У роки І Світової війни в будинку (№7/13) був организован шпиталь.

Родина Терещенків покинула Київ у 1918 році. Особняк після від’їзду власниці у роки революції та громадянської війни використовувався різними організаціями та установами. Тут містилося Міністерство закордонних справ Центральної Ради, уряду П.Скоропадского і Директорії, штаби Червоної Армії, Денікінської армії, штаб Драгомирова, польської кулеметної роти, Ревтрибунал 14-го корпусу Червоної Армії.

У 1919 році Комисаріат народної освіти радянського уряду видав охоронний лист на приміщення, а з 1922 року тут розміщений музей російського мистецтва.

Біля будинку у 1983 році був встановлений пам’ятник І.Ю.Рєпіну роботи московського скульптора О.Комова. А 2001 року на фасаді музею з’явилася меморіальна дошка в пам’ять про О.Я.Шульгіна (1889-1960) першого міністри закординних справ України.

Знаходиться по вул.Терещенківській, 9.


Джерела

  • Сайт музею російського мистецтва - http://www.museumru.kiev.ua/house/
  • О.Друг, Д.Малаков. Особняки Києва. - К.:Вид-во «Кий», 2002


Особисті інструменти

Матеріал з WWW Енциклопедія Києва