Терещенка особняк

Матеріал з WWW Енциклопедія Києва
Перейти до навігаціїПерейти до пошуку

Будівництво особняка пов’язане із забудовою колишнього Університетського майдану (простягався від університету до нинішньої Пушкінської вулиці). Проект будинку склав відомий київський архітектор В.М.Ніколаєв (1847-1911). Будинок був завершений 1878 року, а у 1880-му його власниця, М.Чаплинська, продала ділянку землі з особняком та іншими будівлями у дворі колезькому раднику Ф.А.Терещенку.

У 1881 році Ф.Терещенко замовляє у санкт-петербурзького архітектора А.Л.Гуна проект перебудови будівлі, оформлення його з середини. У 1882-1884 роках були виконані будівельні роботи, якими керував В.М.Ніколаєв.

У завершеному вигляді будівля набула асиметричного вигляду – у зв’язку з тим, що була збережена ліва частина особняка, зведеного за первісним проектом. Третій поверх існує лише зі двору, а по головному фасаду за його рахунок була збільшена висота парадних залів другого поверху. Новий центральний вхід висунутий на тротуар і прикрашений каріатідами (не збереглися). Вікна другого поверху виділені пілястрами і верхніми філенками з сюжетами на міфологічні теми, карніз великого виносу оздоблений медальйонами і левовими маскаронами, міжповерховий пасок оздоблений рельєфом – меандром. Фасад витриманий у формах «неогрек».

Внутрішній простір вирішений у співіснуванні урочистості анфілади парадних залів й домашнього затишку житлових приміщень. Інтер’єри будуару, диванної, вітальні, кабінету, ідальні оздоблені ліпним і кольоровим декором, прикрашені резбленням і явояють собою вдалу стилізацію основних архітектурних стилей.

В той же час виникла ідея додаткової прибудови до будинку, яка б включала спеціальне приміщення для картинної галереї та зимового саду. Планування цих пприміщень виконав В.Ніколаєв.

У 1885 році будівництво було завершено, і родина Ф.Терещенка переїхала до особняку. У цьому будинку Ф.Терещенко проживав зі своєю другою дружиною Надією, тут народилися їхні діти Надія, Федір, Наталя.

Після смерті Федора Терещенка у 1894 році особняк та все майно згідно заповіту переходили у власність сина господаря при пожитєвому володінні вдовою. Виховуючи дітей, вдова розширює київські володіння, придбавши у 1903 році сусідню садибу (№7/13), продовжує займатися благочинністю. У роки І Світової війни в будинку (№7/13) був организован шпиталь.

Родина Терещенків покинула Київ у 1918 році. Особняк після від’їзду власниці у роки революції та громадянської війни використовувався різними організаціями та установами. Тут містилося Міністерство закордонних справ Центральної Ради, уряду П.Скоропадского і Директорії, штаби Червоної Армії, Денікінської армії, штаб Драгомирова, польської кулеметної роти, Ревтрибунал 14-го корпусу Червоної Армії.

У 1919 році Комисаріат народної освіти радянського уряду видав охоронний лист на приміщення, а з 1922 року тут розміщений музей російського мистецтва.

Біля будинку у 1983 році був встановлений пам’ятник І.Ю.Рєпіну роботи московського скульптора О.Комова. А 2001 року на фасаді музею з’явилася меморіальна дошка в пам’ять про О.Я.Шульгіна (1889-1960) першого міністри закординних справ України.

Знаходиться по вул.Терещенківській, 9.


Джерела

  • Сайт музею російського мистецтва - http://www.museumru.kiev.ua/house/
  • О.Друг, Д.Малаков. Особняки Києва. - К.:Вид-во «Кий», 2002