Сікорський Іван Олексійович


Відомий вчений-медик, який спеціалізувався в газулі неврології, психології та психіатрії. Народився у селі Антонів Сквирського повіту Київської губернії 26 травня 1842 р. (за старим стилем) в родині сільського священика. Іван був старшим з чотирьох братів. Його майбутнє пов’язували зі служінням Богу, тому він закінчив Київську духовну семінарію. Але у 20-річному віці він вирішує навчатися у Київському університеті св. Володимира.

За архівними джерелами відомо, що Іван Сікорський готувався стати юристом, але його доля склалася інакше. Іван закінчує медичний факультет Університету св. Володимира 1869 р. і як здібний студент залишається на кафедрі для підвищення кваліфікації. Він пише докторську дисертацію «О лимфатических сосудах легких», яку захищає 1872 р. Сікорський вирішив стати фахівцем-дослідником душевної та нервової патології. Він переїздить до Петербурга і працює спершу в клініці професора Балінського, потім з 1873 по 1880 р. лікарем у клініці для божевільних при Медико-хірургічній академії, ще два роки у психіатричній лікарні св. Миколая і, нарешті, повертається до академії на посаду приват-доцента. За цей період він став досвідченим ученим, надрукував 17 наукових робіт, його обрали членом наукових товариств не тільки в Росії, а й у Бельгії та Франції.

Іван Сікорський прагне повернутися до Києва, і з 1 січня 1885 р. отримав призначення на кафедру нервових та психічних хвороб - почався другий великий період його життя в Києві. Як людина дуже енергійна І.Сікорський у 1886 р. засновує журнал «Вопросы нервнопсихической медицины и психологии» і стає його шеф-редактором. Одночасно він починає працювати у Попечительському комітеті, що займався проблемами засуджених, входить до наглядової Ради Київської Рубежовської колонії для неповнолітніх, де запроваджує систему вивчення фізичного і психологічного стану колоністів. Його обирають членом Київського психіатричного товариства, а також Південно-Західного товариства тверезості.

У січні 1889 р. Сікорського було затверджено професором кафедри, на якій він постійно працював в університеті. Іван Олексійович активно шукав нові форми застосування своїх знань. Проектом, яким він захопився, стало заснування в Києві Фребелевського товариства. Комітет для утворення цього товариства запросив його як знаного на той час спеціаліста з питань дитячої психології та чудового організатора до співпраці. У вересні 1907 р. вчений виступив перед громадськістю Києва з популяризацією цього проекту, а також ідей німецького педагога Фрідріха Фребеля - прихильника виховання дитини в колективі. Сікорський-психолог у своїй промові підкреслив важливість вивчення психології дитини майбутніми учителями-вихователями дошкільнят. Особливу увагу він приділив ролі жінки. Промова Сікорського знайшла позитивний відгук з боку київської громадськості. Вже у жовтні 1908 р. товариство відчинило свої двері, і почали діяти його інститути. На відкритті знову мав слово професор, який наголосив на важливості проблем виховання дітей і закликав педагогів спиратися на педагогічну спадщину Я.Коменського, Ф.Фребеля, М.Пирогова та інших видатних вчених. Товариство відкрило дитячий садок, початкову школу, притулок для дітей, педагогічну, а згодом і психологічну лабораторію. Було розроблено Положення про Педінститут, завдання якого полягало у підготовці вихователів дошкільної освіти на дворічних курсах, що базувалися на середній освіті, а також підготовці кваліфікованих нянь, які б мали початкову освіту. Навчання в інституті було платним. Курсистки вивчали психологію, педагогіку, фізіологію, медичну допомогу, історію, літературу, співи, математику тощо. Більшість дисциплін викладали науковці з вищою освітою, в тому числі і професор Сікорський. Іван Олексійович увійшов до Попечительської ради товариства і до останніх своїх днів працював у цьому знаному педагогічному закладі, що проіснував до 1920 р.

Різноманітність інтересів професора знайшла своє відображення у численних наукових та науково-популярних працях. Ось лише деякі з них: «О влиянии спиртных напитков на здоровье и нравственность населения России», «Душа ребенка», «Психологические основы воспитания», «Основы теоретической и клинической психиатрии», «Всеобщая психология», «Антропологическая и психологическая генеалогия Пушкина», «Психологическое искривление художественного творчества Гоголя», «Пирогов как мыслитель и человек» та інші.

У травні 1912 р. громадськість Києва широко відзначила 70-річчя І.О.Сікорського. Вже тоді знаним авіаконструктором став його син Ігор - студент Київського політехнічного інституту. Восени 1911 р. він демонстрував аероплан власної конструкції особисто царю. Майбутній авіаконструктор самотужки будував літаки і гелікоптери у дворі будинку по Ярославову Валу, 15-б, де мешкала його родина (зараз цей будинок знаходиться під загрозою знищення).

Внеском Івана Олексійовича Сікорського, у світову медичну науку і практику стали розроблений ним експериментальний метод вивчення дитячої психології, відкриті у Києві Лікарсько-педагогічний інститут для розумово відсталих дітей і перший у світі Інститут дитячої психопатології. Учнями його були видатні науковці М.М.Лапинський, В.В.Селецький та багато інших.

Помер І.О.Сікорський 1919 р. у Києві у 77-річному віці і похований на Байковому кладовищі на ділянці, де знаходили свій останній притулок викладачі Київського університету, який він любив і в якому працював до останніх днів життя. Після смерті І.О.Сікорського разом з ім‘ям ученого поступово стали забувати і його наукову спадщину. Між тим, ігнорувати все, що він зробив для медицини.

За матеріалами статті «Іван Сікорський - лікар, учений, людина», Сергій Вировий, Сергій Карамаш (Київ, Україна)


Джерела


Особисті інструменти

Матеріал з WWW Енциклопедія Києва