Совська вулиця

Вперше згадується 1897. Назву одержала як шлях від Деміївки до с. Совки. Спочатку була вузькою і досить звивистою, уривалася на галявині побл. тепер. вулиць Майкопської і Батумської. 1961 реконструйована, продовжена через незабудовану територію до Совських ставків, до неї влилися частини вул. Пролетарської і Степового проїзду. Між проїздом до вул. Кустанайської та Совськими ставками змінено напрям пролягання вул. Совської. В той же час, заключний відрізок цієї вулиці, як відгалуження від новоствореної основної магістралі, зберігався до 2-ї пол. 80-х рр. (ліквідований у зв`язку із знесенням старої забудови). У процесі реконструкції вул. Совської у 60 — 70-і рр. зникли прилеглі до неї провулки: Короткий (до 1961 — пров. Кладовищенський, від Деміївського кладовища, закритого у 20-і і ліквідованого у 50-і рр. 20 ст., пролягав по частині суч. вул. Деміївської), Скляний (від скляного заводу, розташованого тут із серед. 19 ст.), Совський і Фрометівський (сполучав вулиці Совську і Фрометівську). Змінено напрямок вул. Козацької, що замість вул. Совської виведена до вул. Деміївської; скорочено пров. Козацький (простягався від вул. Совської до вул. Козацької, тепер — від вул. Кустанайської).

У 1974 вулиці Червонозоряну, С. Палія і Совську об`єднано у Червонозоряний проспект.

Дивись також Пролетарська вулиця, Фізкультури вулиця.

Джерела


Особисті інструменти

Матеріал з WWW Енциклопедія Києва