Симон Суздальський

Таке ім`я носив не один святий. Тому подаються біографії двох з них, які жили з різницею у сторіччя.

1. Святитель Симон, єпископ Ростовський і Суздальський (кін.ХІ - поч.ХІІ ст.)

Симон, єпископ Ростовський і Суздальський у XII ст. Постриженик Печерського монастиря. Преподобний, пам`ять 11 жовтня і 23 травня. Про цього святителя відомо вкрай мало. Симон був єпископом Ростово-Суздальским наприкінці ХI - початку ХII ст. (або, можливо, у 1160-1172), заповідав поховати себе в Лаврі. Цього святого часто плутають з іншим печерським пострижеником Симоном, єпископом Володимирським і Суздальським (біографію див. нижче), одним з авторів "Патерика Печерського", що жив трохи пізніше і похований у Володимирі. Мощі прп.Симона, єпископа Суздальського спочивають у Ближніх печерах.

2. Святитель Симон, єпископ Володимирський і Суздальський (кін.ХІІ - поч.ХІІІ ст.)

Святитель Симон, єпископ Володимирський і Суздальський, був першим єпископом Володимиро-Суздальської землі.

Блаженний Симон прийняв чернечий постриг у Печерському монастирі, а згодом став одним з найвідоміших ченців цієї обітелі завдяки своєму ревному служінню та добродетелям.

На початку XIII ст. (1206 р.) він був призначений ігуменом монастиря на честь Різдва Пресвятої Богородиці у Володимирі-на-Клязьмі. У 1215 році великий князь Володимирський Георгій II Всеволодович, бажаючи запобігти залежності свого єпископа від архіпа­стиря Ростова Великого, вирішив заснувати окрему єпархію під назвою Суз­дальської, Володимирської, Юр`ївської і Таруської. На цю нову кафедру, за бажанням великого князя, був поставлений святий Симон.

Костянтин, брат Георгія, у 1217 році вигнав з Володимира великого князя, який оселився у рідному містечку Радивілові, з ним сюди ж прибув і Симон. Але, коли Костянтин примирився з своїм братом і повернув йому Володимир, тоді й Симон зайняв свою кафедру.

Перед своєю смертю, 22 травня 1226 року, святий єпископ прийняв схиму.

Святитель Симон був похований у Володимирському Успенському соборі. Існувала думка, що мощи святителя за його заповітом були перенесені в печери Києво-Печерської Лаври. Ця думка є помилковою, так як у Антонієвих печерах почивають мощи Симона, єпископа Ростовського і Суздальського, який жив наприкінці XI і першій половині XII ст. Він був єпископом у Ростові після єпископа Єфрема, і про нього відомо, що похований у Києво-Печерській Лаврі.

У літописі святий Симон названий «учительним і милостивим». Йому належать численні праці. Повчальне послання святителя до Полікарпа, ченця Києво-Печерської обітелі, поклало початок Киево-Печерскому Патерику. Він також описав чудеса преподобного Антония Печерского і склав житія багатьох Печерських угодників. Святитель Симон — автор «Сказання про святу чудотворну церкву Печерську Київську, як створювалася, прикрашалася і освячувалася».


Особисті інструменти

Матеріал з WWW Енциклопедія Києва