Симиренко Левко Платонович
(н. 18 лютого 1855, с.Мліїв, Черкаський повіт Київської губ. — п.6 січня 1920, м.Київ) — укр. селекціонер. Вивів нові сорти яблук, серед них — відомий усьому світові ренет Симиренка. Навчався на природничому ф-ті Київ. університету. Жив у той час на вул. Тарасівській на квартирі громадських діячів Дебогоріїв-Мокрієвичів. Закін. Новоросійський університет в Одесі, звідки був засланий до Сибіру за участь у народницькому русі. Представник родііни промисловців-цукрозаводчиків, наук. і громадський діячів України, життя яких тісно пов`язане з Києвом. 1981 року у Києві на його честь названо вулицю.
Його дід — Федір Степанович С. (1791 — 1867), один із засновників фірми «Брати Яхненки і Симиренко». З 50-х рр. 19 ст. фірма володіла будинком на розі вулиць Верхній Вал і Набережно-Хрещатицької. Дядько — Василь Федорович С. (1835 — 1915) матеріально підтримував ряд київських журналів («Киевская старина» та ін.), укр. хор М. Лисенка.
З 1899 жив у спорудженому на власні кошти особняку (арх. В. М. Ніколаєв) на вул. Трьохсвятительській № 23 (тепер вул. Десятинна № 9). Будинок заповів Укр. наук. т-ву (потім тут був філіал урядового готелю, а з 1992 року в будинку Посольство Великої Британії).
Трагічно загинув 6 січня 1920 року, похований на Аскольдовій Могилі (могила не збереглася).
Брат — Микола Платонович С. (1858 — 1919) — володів прибутковими будинками на вулицях Володимирській № 17 і Дегтярівській № 2 — 4.
Син — Володимир Львович С. (1891 — 1938) 1904 — 1910 навчався у 7-й київ. гімназії (вул. Тимофіївська, тепер М. Коцюбинського № 12). 1910 — 1920 (з перервою, викликаною 1-ю світ. війною) — на сільгосп. ф-ті Київ. політехнічного інституту. Мешкав у різні роки з матір`ю на вул. Жилянській № 31, Тарасівській № 23/25, Львівській (тепер Артема) № 14-а. Організатор і перший директор (1930 — 1933) Укр. НДІ садівництва, який був розташований спершу в Китаєві, згодом у с-щі Новосілки (обидва — околиці Києва). Репресований у 1938 році.
