Святодухівська церква

Сучасний вигляд
Вигляд на поч. ХХ ст.
Вигляд наприкінці ХХ ст.
Реставрація
“Всевидюще око”
Інтер’єр

Святодухівська церква збудована в першій половині XVII ст. Розташована в північно-східній частині комплексу Братського монастиря і академії. Закладена митрополитом П. Могилою в 1631 р. Одна з перших мурованих будівель Києво-Могилянського колегіуму. Первісно тридільна, з трьома верхами, двоярусна, з підвалом. На першому ярусі розміщувалися трапезна і класи з церквою святих мучеників Бориса і Гліба (Борисоглібська церква); на другому ярусі – бібліотека та Благовіщенська церква. 1741 р. престол Благовіщення Пресвятої Богородиці перенесено до конґреґаційної церкви, що була споруджена у старому академічному корпусі. Внаслідок пожежі в лютому 1780 р., яка почалася з великої центральної бані трапезної, згоріли й дві інші бані разом з дахом. Після ремонтних робіт побудовано іншої форми дах з одним верхом. При ліквідації 1786-1799 рр. Братського монастиря церкву закрито, перший поверх деякий час використовувався як шпиталь, на другому зберігалась академічна бібліотека. Від пожежі 1811 р. повністю згорів дах трапезної, який пізніше відбудували й вкрили залізом. Оскільки під час пожежі дуже постраждала Богоявленська соборна церква, в трапезній встановлюється престол, на другому ярусі відновлюється тепла церква. Невдовзі сюди переноситься престол Святодухівської дерев’яної церкви, що згоріла на Подолі, і трапезна отримує назву церкви Святого Духа. У 1824-1826 рр. за архімандрита Мелетія проведено реконструкцію за проектом архітектора А. Меленського. Пробито великі аркові отвори в трапезній залі, які з’єднували її з північною прибудовою (кін. XVIII – поч. XIX ст.) і південною прибудовою (1-а чв. XIX ст.), розібрано другий ярус західного притвору. На західній стіні основного об’єму влаштовано фронтон з композицією Всевидющого Ока. На східному фасаді – напівкруглий виступ апсиди.

У 1831 р. церкву розписав київський художник Г. Яровський. Стелю церкви було розписано монохромно, стіни – блакитними фарбами (у нижній частині імітовано під мармур), вікна прикрашено арабесками. У вівтарі над престолом містилося зображення Саваоѳа (зберігся невеликий фрагмент голови) з ангелами, у центральній частині стелі – Святого Духа з херувимами, на стінах – євангелістів. Увесь розпис зроблено у традиційній академічній манері, притаманній київській лаврській школі храмового живопису першої пол. XIX ст. У сер. XIX ст. між’ярусні склепіння було розібрано, низ віконних прорізів розтесано. За кресленнями викладача київської семінарії Думитрашка встановлено новий позолочений іконостас. 1854 р. значні кошти на відбудову церкви пожертвував духівник монастиря ієромонах Арсеній. Будівельні роботи тривали до 1864 р. У 1899 р. церква була двопрестольною і мала головний престол – в ім’я Зішестя Святого Духа і з лівого боку (у північному приділі) – в ім’я Святителя Михаїла, першого митрополита Київського. Цегляна, тинькована, прямокутна в плані споруда, у вигляді тринавної базиліки з двоярусним центральним об’ємом та одноповерховими прибудовами з боку північного і південного фасадів. Прибудови вирішено у стилі класицизм. Перекриття центрального об’єму коробові, бічних – плоскі. Стіни першого поверху рустовані, вікна з напівциркульними завершеннями. Другий ярус завершує карниз з ліпними розетками під ним.

До 1864 р. у будинку містилась академічна фундаментальна бібліотека – одна з найбільших в країні, яка відіграла велику роль у формуванні освітнього рівня студентів та розвитку наукової діяльності в академії. Початок їй було покладено даром Петра Могили, який, помираючи, передав колегіуму понад 2 тис. книжок. Після цього всі ректори, професори та вихованці академії заповідали або дарували навчальному закладу книги. Поповнення відбувалося й за рахунок закупок, надходжень від друкарень, видавництв тощо. Крім друкованих книг, у бібліотеці зберігались рукописи, хроніки, літописи, спогади, щоденники, лекції професорів, конспекти студентів, документація академії. Із її фондів формувалися і поповнювалися бібліотеки всієї України. Книгозбірня поділялась на дві частини, одна з яких містилась у цьому корпусі, друга – при бурсі (з 1778 р.). Під час пожежі 1780 р. згоріло 9 тисяч книжок академічної навчальної бібліотеки, після чого її об’єднали з книгозбірнею бурси. З метою поповнення бібліотечних фондів, сприяння самоосвіті студентів професор І. Фальковський заснував 1792 р. “Вільне поетичне товариство”. Наприкінці XVIII ст. бібліотека академії налічувала 12 тис. томів. У радянський час будинок було передано сільськогосподарській трудовій громаді, пізніше – міській лікарні № 15. Під час Другої світової війни будівлю дуже пошкоджено. У 1945-1950 рр. відбудовано за проектом архітектора Н. Озерової. З початку 90-х рр. у будинку ведуться реставраційні роботи.

В середині 2000-х рр. будівлю реставровано, 12 червня 2008 р. церкву освячено. Нині діючий храм УПЦ КП.

Джерела


Особисті інструменти

Матеріал з WWW Енциклопедія Києва