Рюрик Ростиславович

Рюрик-Василь, син великого князя Київського Ростислава Михайловича, правнук Володимира Мономаха, великий князь Київський.

Вперше згадується у 1157 р. як Овруцький князь і учасник із смолянами у поході великого князя Ізяслава Давидовича на Турів. У 1159 р. батько відправив його на допомогу до князя Полоцького Рогволоду Борисовичу проти Ростислава Глібовича і в тому же році - до Святославу Ольговичу, проти Ізяслава Давидовича й половців. В 1162 р. Рюрик ходив з Торчеська проти Ізяслава Давидовича та відняв у Володимира Мстиславича Слуцьк.

У 1169 р., після смерті батька, брав участь у запрошенні на київське княжіння Мстислава Изяславича й на його заклик ходив у похід на половців, проте, наступного року, розсварившися з ним, допомогав Андрію Боголюбському грабувати Київ, за що Андрій посадив його в Новгород (1170). Не знайшовши спільної мови з новгородцями, він швидко поїхав назад до Овруча.

Коли в 1174 р. Андрій Боголюбський, у підозрі щодо вбивства свого брата, Гліба, хотів вислати братів Рюрика з Південної Русі, він об`єднався з ними й зайняв Київ. Потому осадив великого князя Михайла Георгійовича в Торчеську, від якого за мирним договором отримав Переяславль й, тікаючи від переслідування військом Андрія Боголюбського, зачинився у Білгороді. Позбувшися осади й повернувшись, у 1177 р., з невдалого походу на половців, Рюрик поступився Києвом Святославу Всеволодовичу Чернігівському.

Під час втечі Святослава за Дніпро, 1180 р., він знову зайняв київський стіл, але, незважаючи на перемогу над половцями, яких привів син Святослава, Ігорем, удруге поступився йому Києвом. В 1183 р., разом з великим князем Святославом та іншими князями, розбив вщент половців.

Коли помер Святослав, Рюрика з "радістю" вітали в Києві й народ, й духовенство (1194). Ставши великим князем, він намагався жити в мирі з Всеволодом III Владимирским, якого вважав старшим, й цим попередив багато усобиць на Півдні Русі. Однак у 1202 р. Всеволод посварив Рюрика з Романом Мстиславичем, якому він змушений був поступитися Києвом. Наступного року, за допомоги Ольговичей та половців, Рюрик знову захопив Київ та влаштував тут великий розгром. У 1205 р. він здійснив, разом з Романом та іншими князями, вдалий похід на половців, але на зворотньому шляху був насильно пострижений Романом в ченці, й від цього постригу позбувся лише після смерті Романа (1206) і знову зайняв Київ. Проте, не надовго: під час його походу разом з Ольговичами, на Галицкую землю, Київ зайняв Всеволод Чермний, якому Рюрик після декотрої боротьби, остаточно поступився великокнязівським столом, а сам зайняв Чернігів, де й помер у 1215 р.

Рюрику літопис приписує побудову в Овручі церкви в ім`я святого Василія (1207), у Видубецькому монастирі - кам`яної підпірної стіни (1199, так звана «Стіна Мілонєга»). Він був одружений з донькою половецького хана Белука. Від нього походять князі Вяземські.


Особисті інструменти

Матеріал з WWW Енциклопедія Києва