Русанівський міст

Русанівський міст

Русанівський міст – міст, прокладений через Русанівську затоку як продовження Ланцюгового мосту. У ХІХ ст. Через затоку було будовано 4 дерев’яні мости на палях, що вели до Микільської Слобідки і Броварського шосе.

У липні 1903 року був затверджений проект Русанівського мосту петербурзького інженера-мостобудівника М. А. Белелюбського. По кошторису він повинен був обійтися в 527 тисяч рублів. Роботи почались восени того ж року. Виконавчим керівником був інженер при окрузі шляхів сполучення Олександр Зарва. Старий дерев’яний міст розібрали, рух на Чернігів пустили по тимчасовому мосту нижче за течією. У 1904 році встановили кесонні опори: одну посеред протоки і дві у берегів. До жовтня 1905-го вже сподівалися всі закінчити, але революційні хвилювань і страйки гальмували роботу. Міст здали в експлуатацію восени 1906 року, роботи фактично обійшлися в 700 тисяч рублів, що дало пізніше привід звинувачувати виконавчого керівника у нераціональному і нецільовому використанні коштів.

Новий міст був двопролітним, з довжиною кожного прольоту 47,5 сажнів (трохи більше 100 м). Характерною особливістю стало виконання конструкцій у вигляді металевих двохшарнірних арок. Такий спосіб у мостобудуванні в Російській імперії застосували вперше. Дорожнє полотно зробили з дерева. У липні 1908-го року на мосту спалахнула пожежа. У 1912 році по поновленому мосту почав ходити трамвай.

У 1920 році міст висадили у повітря польські війська. Пізніше був відновлений інженером Євгеном Патоном. Остаточно був зруйнований у 1941 році при відступі радянських військ з Києва. Після війни на його руїнах було знято кілька сцен для фільму “Зіґмунд Колосовський”.

У 1965 році був збудований новий Русанівський міст завдовжки близько 350 м на 5 опорах, розрахований на рух автотранспорту та поїздів метрополітену. Міст балкової конструкції, складається з 17 порожнистих залізобетонних блоків на сухих стиках.

  Місцевість:  Микільська слобідка, Русанівка.   Станції метрополітену:   Гідропарк, Лівобережна.

Джерела

Посилання


Особисті інструменти

Матеріал з WWW Енциклопедія Києва