Російської Драми ім. Лесі Українки театр

У самому центрі міста, у двох кроках від Хрещатика, на розі вулиць Б. Хмельницького та Пушкінської — стоїть будинок, добре відомий киянам і гостям столиці як театр ім. Лесі Українки (Російська драма). Споруджений за проектом архітектора В. Ніколаєва.

Цінність будь-якого театру, його популярність у глядача завжди залежить від окремих особистостей, що працюють у театрі. Національний академічний театр російської драми ім. Лесі Українки завжди був славетний своїми акторами і режисерами. Тут працювали: Михайло Романов, Юрій Лавров, Марія Стрелкова, Любов Добржанська, Микола Свєтловидов, Євгенія Опалова, Віктор Добровольський, Віктор Халатов, трохи пізніше — Олег Борисов, Павло Луспекаев, Кирило Лавров, Ада Роговцева — актори, Константин Хохлов, Володимир Неллі, Микола Соколов, Леонід Варпаховський, Георгій Товстоногов — режисери, Анатолій Петрицький, Мориц Уманський, Давид Боровський, Даніїл Лідер, Леон Альшиц — художники, Борис Лятошинський, Юрій Шапорін — композитори.

Офіційна біографія театру починається 1926 роком, коли рішенням Київського окрісполкому було організовано Російську державну драму, і 15 жовтня того ж року театр відкрив свій перший сезон. 1941 театру присвоєно ім`я Лесі Українки.

Але ще в 19 столітті, коли по всій Російський імперії народжувались та закінчували своє існування різноманітні театральні антрепризи, у Києві, 1891 року, з`явився перший постійний театр, ним стала антреприза видатного режисера і актора Миколи Соловцова. Акторський склад його трупи і став надалі базою Київського державного російського драматичного театру. Свої перші вистави трупа М. Соловцова показувала у приміщенні, де працює сьогодні театр ім. Лесі Українки. Цей будинок увійшов в історію під назвою "Будинок Бергоньє".

Старі театрали до цих пір згадують вистави театру, що стали його легендою: "Живий труп" Л. Толстого з М. Романовим, "Мораль пані Дульської" Г. Запольської і "Дерева помирають стоячи" А. Касони з блискавичним дуетом Євгенії Опалової і Віктора Халатова, "Варшавська мелодія" Л. Зоріна з Адою Роговцею, "Казку про Моніку" з тодішніми початківцями Любов`ю Кубюк, Анатоліем Хостікоєвим, Олександром Ігнатушею, і будь якому разі, фаворит п`ятнадцяти театральних сезонів — комедія О. Уальда "Як важливо бути серьозним" — з цілим сузір`ям акторським імен.

1994 року театр очолив народний артист України Михайло Резнікович.

  Станції метрополітену:  Театральна.

Джерела


Особисті інструменти

Матеріал з WWW Енциклопедія Києва