Російського мистецтва музей

Київський музей російського мистецтва був відкритий 12 листопада 1922 року й первісно носив назву Київської картинної галереї.

Відкриття музею було присвячене 5-ій річниці Жовтневої революції. В основу його колекції лягли націоналізовані художні цінності, зібрані у 1919 році до спеціального музейного фонду, значну частину якого складали пам’ятки, що відносяться до російської художньої культури. Наявність такого значного матеріалу в Києві пояснювалося підйомом культурного життя міста наприкінці ХIХ – початку ХХ ст., збирацькою діяльністю киян, організацією місцевих і експонуванням пересувних виставок, створенням першого міського музею. Серед існувавших приватних колекцій особливо вирізнялося зібрання родини Терещенко - великих промисловців, меценатів, благодійників. Твори образотворчого мистецтва, що належали членам цієї родини, а також їх будинки-особняки, збудовані або придбані у центральній частині Києва у 1870-1880-ті роки, стали базою для створення багатьох нині відомих київських музеїв.

З колекцій Миколи, Івана, Федора Терещенків у Київську картинну галерею надійшли не тільки найбільша кількість робіт, але й найбільш високохудожні. Насамперед, це твори живопису, графіки, скульптури російських митців 2-ї половини ХIХ ст., з багатьма з яких члени родини Терещенків були особисто знайомі. З зібрання Терещенків до музею потрапили найвідоміші твори російського мистецтва: «Струмок у лісі», «Посеред долини рівної», «Дубовий гай», «Перший сніг» І.Шишкина; «Селянин з вуздечкою» І.Крамського; «Курсистка» М.Ярошенка; «Поприщин», «Портрет В.Гаршина» І.Рєпіна; «Три царівни підземного царства» В.Васнецова; «Сутінки» Ап.Васнецова; «Зима. Імоченці» В.Поленова; «Дівчинка на фоні персидського килима» М.Врубеля; «Гравці» П.Федотова, а також серії робіт В.Верещагина, скульптури М.Антокольского та інше.

У Києві були на той момент й інші значні колекції, як, наприклад, зібрання О.Ґансена, Богдана і Варвари Ханенків, колекція Малювальної школи художника і педагога М.І.Мурашка. З часом багато творів з них також надійшли до музею. Експозиція налічувала близько 200 одиниць і носила в певній мірі випадковий характер.

В подальшому до галереї стали передаватися роботи з інших установ Києва (колишнього Міського музею, кабінету мистецтв Київського університету), а Центральний музейний фонд спрямував в Україну частину творів з ленінградського (санкт-петербурзького) і московського сховищ. Таким чином, до музею надійшли твори майстрів кінця ХIХ – початку ХХ века (А.Архіпова, А.Рилова, В.Бялиніцького-Бірулі, К.Юона, М.Реріха, К.Сомова, П.Кончаловського, Р.Фалька), це було досить важливим для створення більш цілісного зібрання. Станом на 1928 рік в постійній експозиції налічувалося близько 300 творів.

Протягом наступних 10 років твори, іноді цілими колекціями, переходили з музею в музей, як перетворювалися й самі музеї. Деякий час на початку 1930-х років музей вважався Національною картинною галереєю, де демонструвалися не тільки російське мистецтво, а й сучасне українське. При галереї був потужний кабінет російської, української та західноєвропейської графіки. Все це, суттєво розширювало зібрання, робило його профіль доволі розмитим. Однак такі перетворення сприяли отриманню музеєм великої кількості колекцій живопису і графіки І.Рєпіна, В.Маковського, М.Ге, М.Врубеля. Досить важливою була передача творів ХVIII ст. – робіт Д.Левицького і В.Боровиковського, а також давньоруського мистецтва.

У 1935 році у зв’язку з організацією в Києві єдиного Державного музею галерея увійшла до його складу, але вже наступного року сектор російського мистецтва знову був виділений у самостійну установу, яка отримала назву «Київський державний музей російського мистецтва». Фонди самостійного музею складалися з робіт ХIII – початку ХХ ст. З 1939 року став формуватися відділ сучасного мистецтва, який виник як «Виставка робіт радянських художників з закупівель останніх років». На початок 1940-х років музей став одним з найбільш значних художніх зібрань країни.

Велика Вітчизняна война завдала музею значної шкоди. Основну частину музейного зібрання евакуювали у 1941-му в Уфу (Башкортостан, Росія), проте, частину фондів, що лишилася, спіткала сумна доля. Багато творів було вивезено за межі України окупантами. Всього музей втратив близько 1500 творів, серед яких роботи І.Айвазовского, К.Флавицького, Л.Соломаткіна, О.Саврасова, А.Боголюбова, І.Шишкіна, І.Левитана, А.Куїнджи, В.Полєнова, І.Остроухова, М.Ге, І.Крамського, М.Кузнецова, Н.Касаткіна, М.Врубеля, А.Лентулова, К.Петрова-Водкіна, А.Рилова, а також велика колькість творів давньоруського мистецтва, в тому числі унікальні ікони ХV-ХVI ст.

Відновленню зібрання у повоєнні роки сприяла державна політика придбання робіт для музею через спеціальні закупівельні комісії. Найбільші музеї Москви, Ленінграду (Санкт-Петербургу) надали суттєву допомогу, передавши цілу низку першокласних творів для поповнення експозицій. Відбувалися обміни з іншими музеями країни (Державним Ермітажем, Державним художнім музеєм Білорусі), здійснювалися цілеспрямовані закупівлі з виставок, у родин художників, окремих колекціонерів і власників картин. Так до музею потрапили картини О.Саврасова, М.Крамського, М.Ге, М.Клодта, О.Пластова, С.Чуйкова, С.Герасимова, М.Сарьяна, Ю.Пименова, П.Кончаловського, В.Сєрова, З.Серебрякової, М.Реріха та інших.

Надходили до колекції музею й подарунки від громадян. Так до експозиції потрапили твори А.Архіпова «Молода селянка у жовтому платку», К.Коровіна «Троянди на терасі» та інші. Але самим значним внеском стало отримання 1986 року за заповітом київського дікаря Д.Л.Сігалова близько 300 робіт живопису і графіки російських художників кінця ХIХ – початку ХХ ст. Завдяки цьому в експозиції з’явилися першокласні твори К.Сомова, Б.Кустодієва, З.Серебрякової, М.Сарьяна, П.Кузнецова, С.Судейкіна, Б.Григорьєва, М.Сапунова, М.Тархова та інших.

Постійно розширювався розділ радянського мистецтва (1917-1991). У колеції музею представлені твори Б.Іогансона, С.Рянгіної, С.Чуйкова, С.Герасимова, О.Дейнеки, Ю.Пименова, А.Пластова, М.Ромадіна, А.Грицая, А.Нікіча, Г.Коржева, В.Попкова, І.Попова, Н.Андронова, В.Стожарова, П.Оссовського, В.Іванова, Д.Жилинського, Є.Моісеєнко, Н.Єришева, О.Романової, Н.Назаренко, Н.Нестерової, В.Калініна, А.Сітнікова, М.Ромадіна та інших.

Чудовими творами представлені у музеї й майстри образотворчого мистецтва України. Особливої уваги приділено київським авторам.

Експозиція розділена на такі розділи: «Ікони» (зали 1, 2), «Мистецтво XVIII ст.» (зали 3-5), «Мистецтво першої половини ХІХ ст.» (зал 6), «Мистецтво другої половини ХІХ ст.» (зали 7-16), «Мистецтво кінця ХІХ - початку ХХ ст.» (зали 18-20), «Мистецтво ХХ ст.» (зали 21-35), «Декоративно-прикладне мистецтво» (зал 17).

Музей розміщується в колишньому особняку Ф.Терещенка по вул.Терещенківській, 9.


Джерела


Особисті інструменти

Матеріал з WWW Енциклопедія Києва