Ростислав Мстиславович

Перший удільний смоленський князь, син Мстислава, онук Володимира Мономаха.

За п’ять років до своєї смерті, у 1127 році, Мстислав посадив свого старшого сина Ізяслава князем у Курську, а Ростислава - у Смоленську. Особливою рисою смоленського князівства було фактичне злиття князівської дружини з земщиною, князі при цьому мали доволі обмежені права. Ростислав побудував своє правління не на боротьбі з земством, а на співпраці з ним. Він поклав в основу внутрішньої політики принцип об’єднання смоленських кривичів навколо ідеї сильного, багатого і незалежного смоленського князівства. У період його правління територія князівства значно збільшилася за рахунок сусідніх територій і стало називатися великим князівством. Крім того, смоленські землі опинилися в оточенні інших руських князівств, а тому не піддавалося нападам сусідніх держав чи кочевників. Під час правління Ростислава було також впорядковано податкову політику, розвивалася культура і мистецтва.

У 1159 році Ростислав Мстиславович став Великим князем Київським замість Ізяслава Давидовича, де правив до своєї смерті (1168). Похований у родовому Федорівському монастирі в Києві.

Ростислав Мстиславович мав 5 синів та 3 доньки: Роман (?-1180) кн.Смоленський, вел.кн.Київський (1171-1177), Святослав (?-1172) кн.Новгородський, Давид (?-1197) кн.Вишгородський і Смоленський, Рюрик (?-1212) кн.Овруцький, вел.кн.Київський (1194-1202, 1203), Мстислав Хоробрий (?-1180) кн.Торопецький і Новгородський, Олена (?-1207) одружена з кн.Краковським Казиміром ІІ Справедливим, Агафія та Аграфена.


Джерела


Особисті інструменти

Матеріал з WWW Енциклопедія Києва