Романівське болото

Пам'ятка природи «Романівське болото» розташована у 1-му кварталі Святошинського лісництва Святошинського ЛПГ.

Романівське болото знаходиться біля с. Романівки Києво-Святошинського району, на правому березі р. Ірпеня. Воно розташоване в долині річки Любка - правої притоки р. Ірпінь.

Флора вищих рослин болота досить багата - близько 100 видів. Власне болотна флора представлена тут такими типовими видами, як береза низька, шолудивник королівський (види, занесені до Червоної книги України), журавлина болотна, образки болотні, осоки - зближена, здута, гостровидна та ситничкова, бобівник трилистий, теліптерис болотний, вовче тіло болотне тощо.

Значну роль у трав’яному покриві відіграють смовдь болотна, осока побережна, комиш лісовий, куничники - сіруватий та непомітний, лепешняки - великий та складчастий, очерет звичайний, тонконіг болотний та щавель прибережний. Усього тут виявлено близько 25 болотних видів.

Досить рясно представлені болотно-лучні види - їх налічується понад 40. Серед них зустрічаються: білозір болотний, герань болотна, чистець болотний, щучник дернистий, молінія голуба, синюха голуба, ро-довик лікарський, стожильник сумнівнии, зміїний та інші.

На болоті зростає чимало рідкісних видів. Так, тут трапляється рідкісний реліктовий вид моху - гелодій Бландова. Збереглися також чи не найбільш південні місцезнаходження берези низької. Рідкісним лучним видом є скереда рівнинна, відома з небагатьох місцезнаходжень в Україні. Особливістю болота є значне поширення досить рідкісного лучно-болотного виду - синюхи голубої, що є цінною лікарською рослиною. Не менш цінними лікарськими рослинами є поширені тут бобівник трилистий та перстач прямостоячий.

Більша частина болота - евтрофна (багатого живлення), відкрита, з переважанням угруповань осоки зближеної. Купини осоки зближеної добре виявлені, між ними зростають інші види осок (здута, гостровидна та ситничкова) та звичайне болотне різнотрав'я - хвощ річковий, гравілат річковий, жовтець повзучий тощо. Мохів тут майже немає.

Частина болота вступає в мезотрофну стадію (біднішу на мінеральні елементи живлення), тут з'являється сфагновий покрив. Купини осоки зближеної виявлені гірше, в трав'яно-чагарниковому покриві спостерігаються журавлина болотна. Моховий покрив досягає 80%. Невеликими куртинами серед сфагнуму трапляється рідкісний мох гелодій Бландова. Суттєвий вплив на рослинність болота чинять бобри, які тут будують греблі, підвищуючи цим рівень води на частині болота.

На межі з лісом болото облямоване угрупованнями вільхи чорної з домішкою осики, берези пухнатої, верби п'ятитичинкової, горобини звичайної, калини, крушини ламкої та смородини чорної.

Торфовий поклад болота є досить потужним, глибиною 3,75 м. Будова болота свідчить про його виникнення внаслідок вільхово-очеретяних ценозів у долині струмка. Поступово з наростанням шару торфу та збідненням живлення болото пройшло очеретяну, осоково-очеретяну та осокову стадії. Сфагновий покрив тут є порівняно недавнім.

Завдяки багатству флористичного складу, наявності рідкісних видів та рослинних угруповань Романівське болото становить значний природно-історичний, науковий і навчальний інтерес.


Джерела


Особисті інструменти

Матеріал з WWW Енциклопедія Києва