Романова Олександра Петрівна

Романова Олександра Петрівна (Олександра-Фредеріка-Вільгельміна, принцеса Ольденбургська) (1838, Німеччина - 1900, Київ), Велика княгиня, дружина Великого князя Миколи Миколайовича, брата імператора Олександра ІІ, засновниця Покровського монастиря в Києві.

Донька принца Петера (Петра Георгійовича) Ольденбурзького, онука Великої княгині Катерини Павлівни, сестри імператорів Олександра І та Миколи І, тітка імператора Олександра ІІІ, двоюрідна бабка останнього імператора Миколи ІІ. У 1856 році вона вийшла заміж за Великого князя Миколу Миколайовича, прийняла православ`я та нове ім`я - Олександра Петрівна. У 1879 році Велика княгиня отримала тяжку травму хребта від падіння з карети на бруківку, коли її понесли коні. З 1881 року живе в Києві - спочатку у Маріїнському палаці, а потім в будинку своєї подруги графині Колонна-Чосновської на Липках. Княгиня ще у Петербурзі була знаною своєю безкорисливою опікою богоугодними закладами, а в Києві вона вирішує заснувати жіночий монастир. У 1888 році вона за власний кошт викупає землю, а 1889 року засновує Покровський монастир. Після смерті чоловіка (1891) вона приймає чернечий постриг з іменем Анастасія. Кілька складних операцій та постійна молитва повернули їй можливість ходити. Відтоді ікона Почаївської Божої Матері, подарована її батьку ченцями Почаївської Лаври, стала одніїє з головних святинь заснованого нею монастиря. Монастир став частиною її життя. В обітелі була створена ціла система благочинних закладів. Тут діяли безкоштовна аптека та амбулаторія (приймала в день до 500 хворих), жіноча стаціонарна лікарня, церковно-парафіяльна школа для дівчат, майстерні, странноприймальний дім, притулки для вдов та дівок, які бажали жити в монастирі не приймаючи постригу, для сиріт, для невиліковних жінок, для сліпих. Медичні заклади монастиря відповідали останньому слову тодішньої науки та техніки. Саме тут з`явився перший в Києві рентгеновський апарат. Обов`язки сестер милосердя виконували самі черниці. Сама Велика княгиня, яка колись була асистенткою відомого С.П.Боткіна, допомагала під час хірургічних операцій. В монастирських медичних закладах працювали кращі київські лікарі, зокрема Д.К.Заболотний. Смертність серед паціентів складала всього 4%. 1896 року монастир і свою двоюрідну бабку відвідав імператор Микола ІІ з родиною. Вони взяли участь у закладці нового найбільшого храму обітелі - Микільського собору, а також пожертвували кошти на будівництво собору і розбудову медичних закладів. Померла княгиня і похована у обітелі, яку заснувала і розвивала.


Джерела

  • Енциклопедичний довідник «Київ». Під ред.А.Кудрицького. - Київ, ГР УРЕ, 1982.
  • Інтернет-сайт: www.kiev-orthodox.org
  • Інтернет-сайт: http://www.oldkiev.info


Особисті інструменти

Матеріал з WWW Енциклопедія Києва