Ресторан “Динамо”

Проект будівлі

Ресторан “Динамо” – клубна споруда спортивного товариства “Динамо”. Збудований в 1932-1934 рр. за проектом архітекторів Й. Каракіса та П. Ф. Савича одночасно зі створенням усього комплексу будівель стадіону “Динамо”.

Розташований на високій ділянці в північній частині території комплексу стадіону “Динамо”, біля Петрівської алеї. До головного входу на західному фасаді ведуть гранітні сходи. Первісний авторський задум зазнав деяких змін у зв’язку з переорієнтуванням радянської архітектури в бік класичної спадщини: прямокутні опори піддашшя входу та у лоджіях-галереях першого поверху замінено на круглі стовпи. Під час поточних ремонтів повоєнного періоду вітражі з прозорого скла сходових кліток замінено на тоновані у синій колір, засклено лоджії-галереї на бічних фасадах.

Триповерховий на цокольному поверсі, цегляний, у плані Т-подібний. Дах вальмовий, критий бляхою, над тильним об’ємом – односхилий з невеликим ухилом. Перекриття пласкі, над залою другого поверху – підвісна дерев’яна стеля зі світловим ліхтарем на металевих фермах. Вирішений у формах конструктивізму. Симетрична відносно поздовжньої осі загальна композиція відбиває функціональну структуру будівлі. Розвинену цокольну частину використано для розміщення головного входу, вестибуля та гардероба. Перший поверх, пов’язаний з лоджіями-галереями на бічних фасадах, призначено для банкетної зали, фойє, кухні, заготівельних приміщень тощо; другий поверх з балконами на західному фасаді – для основної зали з танцмайданчиком у центрі та естрадою, кондитерського цеху, буфету, сервізної, мийні; третій, що нависає над бічними фасадами, для антресолі головної зали, освітленої стрічковими вікнами. Група вхідних приміщень з тримаршовими парадними сходами підкреслена прямокутним у плані скляним еркером, що спирається на піддашшя входу. Утилітарно оздоблену тильну частину споруди з торцевими входами відведено для адміністративних і господарських приміщень.

Чолові фасади вирішено дуже пластично. Цьому сприяє контрастне протиставлення домінантної вертикалі підвищеного об’єму еркера з горизонтальними лініями карниза, смуг засклення, лоджій і балконів. Позитивну роль у зовнішньому вигляді відіграють природні фактура та колір оздоблювального матеріалу – сірий граніт облицювання цокольної частини, жовті цегляні площини першого та другого поверхів, темно-сіре тинькування верхніх і тильних частин споруди, пофарбування в чорний колір круглих опорних стовпів.

Привабливими є інтер’єри основних приміщень, особливо головної зали, для декорування якої використано дерево. У строго симетричній композиції споруди, її зовнішніх формах спостерігається відхід від принципів конструктивізму та водночас пошук нового архітектурного вирішення без копіювання традиційних класицистичних канонів. Споруда – зразок типологічних та естетичних пошуків в архітектурі Києва 1930-х рр.

З 2007 р. після реконструкції будівлі тут розміщено розважальний комплекс клуб D*Lux з рестораном The Park.

Джерела


Особисті інструменти

Матеріал з WWW Енциклопедія Києва