Редюїт №1

Загальний вигляд
Загальний вигляд
Крило редюїту
План

Редюїт (Вежа №1) – пам’ятка фортифікаційної архітектури. Збудований у 1831-1837 рр., вважається першою спорудою, яка почала будувалася у Нової Печерської фортеці. З’єднаний оборонними стінами з сусідніми Круглою вежею (Вежа №2) та Прозоровською вежею (Вежа №3); займає центральне положення у Васильківському укріпленні. Міститься на осі комплексу впритул до горжевої оборонної стіни. Призначалася для офіцерських казарм, однак з 1839 р. деякий час використовувалася військовим госпіталем, пізніше – як в’язниця. У 1838-1939 рр. до вежі добудовано горжеву стіну з брамою. У 1897 р. на зовнішніх фасадах розтесано вікна, над частиною споруди зведено третій поверх. Споруда триповерхова (первісно – двоповерхова), цегляна, у плані підковоподібна (діаметр – 110 м), доповнена бічними прямокутними крилами. Складається з перекритих коробовими склепіннями відсіків-казематів, що утворюють анфіладу приміщень (тепер планування коридорне). Стіни і склепіння цегляні. Гладенька поверхня дворового фасаду з ритмічно розміщеними потрійними віконними прорізами, оформлення рустом прямокутної брами у горжевій стіні свідчать про вплив стилю класицизму.

З часів побудови вежі в ній розташовувався Київський губернський гарнізонний батальйон, що існував з 1711 р. 1877 р. батальйон було розгорнуто у полк чотирибатальйонного складу, тут залишився 3-й батальйон. У 1898 р. з цього батальйону було створено 168-й піхотний Миргородський полк 42-ї дивізії російської армії, який і дислокувався у вежі № 1. Служили в полку переважно жителі Лівобережної України. З цього полку у 1913 р. почалася військова кар’єра солдата строкової служби, майбутнього маршала Радянського Союзу А. Єрьоменка. Під час Першої світової війни полк на чолі з полковником Г. Яковенком вважався одним із найкращих у царській армії, особливо відзначившись у боях з австро-угорськими військами під Красним та Ярославом у Галичині влітку–восени 1914 р. На початку війни у вежі № 1 на базі Миргородського полку було сформовано 312-й Васильківський полк 78-ї піхотної дивізії, названий на честь Васильківських укріплень. За визнанням австро-угорських та німецьких військовиків, це була найкраща дивізія російської армії на Південно-Західно-му фронті. Вона була однією з двох дивізій російської армії 2-ї черги, яку Микола ІІ наказав зберегти від розформування після закінчення війни та розташувати в Галичині. 312-й Васильківський полк особливо відзначився у боях під Красним, Львовом, в Карпатах. Після закінчення Першої світової війни рештки Миргородського та Васильківського полків було залишено у складі армії Української Держави гетьмана П. Скоропадського та розташовано по інших містах України, де наприкінці 1918 р. вони припинили своє існування. За часів гетьманату, влітку 1918 р., у вежі № 1 було розташовано 4-й Сердюцький полк полковника Басенка гвардії П. Скоропадського. У цьому полку, зокрема, служив майбутній генерал армії УНР М. Янчевський. 14 грудня 1918 р. полк перейшов на бік армії Директорії, 4-м полком увійшов до складу дивізії Січових стрільців та до кінця 1919 р. брав участь у боях з Червоною армією. Навесні 1920 р. з кадрів цього полку було створено 17-у Січову бригаду відродженої 6-ї Січової дивізії, яка в травні того ж року спільно з поляками знов зайняла Київ. Після громадянської війни рештки бригади було інтерновано в Польщі.

За часів радянської влади у вежі дислокувалися запасні частини Червоної армії. Тепер вежа перебуває в підпорядкуванні Міністерства внутрішніх справ, у ній містяться підрозділи Київської бригади внутрішніх військ.

Джерела

Посилання


Особисті інструменти

Матеріал з WWW Енциклопедія Києва