Ранненкамф Микола Карлович

Ренненкампф Микола Карлович народився 10 вересня 1832 р. в м. Александрівці, Сосницького повіту, Чернігівської губернії у дворянській сім’ї православного вірування. Поступив в Чернігівську гімназію, яку закінчив у 1849 р. У 1851 р., залишив Ніжинський ліцей Н. X. Бунге і вступив до університету св. Володимира. Спочатку він поступив на історико-філологічний факультет, але, пробувши на ньому лише півроку, повернувся на юридичний факультет, який закінчив у 1855 р.. По завершенні навчання був удостоєний золотою медаллю за працю: „О нравах и обязанностях оседлых инородцев и в особенности евреев в России".

У листопаді 1856 р. був призначений надштатним старшим вчителем Київської 2-ої гімназії, а в 1858 р. йому було доручено викладання енциклопедії законознавства. Наступного року був удостоєний ступеня магістра загальнонародного права і призначений ад'юнктом в Університеті св. Володимира на кафедру енциклопедії законознавства, із звільненням від посади вчителя гімназії. У 1860 р. був відряджений закордон для підготовки до професорського звання на два роки і вже у 1862 р. був призначений і. д. екстраординарного професора по займаній їм кафедрі. У 1868 р. був удостоєний ступеня доктора державного права і затверджений ординарним професором на кафедрі юридичної енциклопедії. У 1869 р. юридичний факультет відокремив викладання історії найважливіших законодавств від кафедри юридичної енциклопедії і Н.К. Ренненкампф був затверджений на посаді ординарного професора уже на кафедрі історії старих і нових найважливіших законів. У 1880 р. був переведений на кафедру енциклопедії юридичних і політичних наук; у 1881 р. залишений на займаному їм посаді ординарного професора, понад вислугу 25 років, ще на 5 років з призначенням пенсії у розмірі 1200 р. в рік. З 1863—1866 і з 1870—1871 р. був членом університетського суду, з 1871—1879 р. був кандидатом на посаду судді; у 1881 р. знов вибраний членом університетського суду, а в 1883 р. — ректором університету на чотири роки, на якому посаді полягає нині. Крім того, з 1856—1871 р. викладав історію в Київському інституті шляхетних дівчат, а з 1870 р. полягає членом Ради колегії Павла Галагана. У 1872 р. затверджений почесним світовим суддею Київського округа і в 1875 р. був обраним міським головою на 4 роки. Був удостоєний звання кавалера орденів: св. Станіслава 2 ст. — 1868 р., св. Анни 2 ст. —1872 р. і св. Володимира 3 ст. — 1883 г.; а також присуджений йому, італійським королем Віктором Еммануїлом, в 1876 р., командорський орден св. Маврикія і Лазаря. У чині дійсного статського радника перебував з 1877 р.

Помер 1899 року. Похований на Байковому кладовищі.


Особисті інструменти

Матеріал з WWW Енциклопедія Києва