Південно-Західна залізниця

Південно-Західна залізниця (ПЗЗ) - є однією з провідних транспортних артерій держави. Біля 20% основних виробничих фондів “Укрзалізниці” знаходиться у віданні залізниці.

Південно-Західна залізниця займає друге місце по обсягу перевезень серед шести залізниць України. В загальному обсязі вантажних перевезень України кожна шоста тонна припадає на частку ПЗЗ.

Біля третини від загального об’єму пасажирообігу України забезпечується залізничниками Південно-Західної залізниці, в тому числі значна частка міжнародних перевезень.


Зміст

Історія

Південно-Західна залізниця одна з найстаріших залізниць України і є невід’ємною частиною національного залізничного транспорту України.

Початок будівництва залізниць на Україні припадає на 60-і роки ХІХ століття, коли виникла необхідність з’єднання Одеського порту і південно-західних кордонів Росії з центральними областями.

Першу на Україні залізницю Одеса – Балта, довжиною 213 кілометрів, будували за казенний рахунок біля трьох років (1861-1865), керував цими роботами барон Унгерн-Штернберг.

У травні 1866 року приступили до будівництва Києво-Балтської залізниці, як продовження лінії Одеса - Балта. Рух поїздів на цій лінії було відкрито через 4 роки.

7 червня 1870 року було покладено початок існування Південно-Західної залізниці.

Пасажирський вокзал у Києві будувався відразу для двох залізниць – Києво-Балтської та Курсько-Київської. Остання була продовжена до кінця 1868 року до лівого берега Дніпра у Києві, але ще два роки будували міст через Дніпро під керівництвом інженера Струве. Перший поїзд зі сторони Курська прийшов до Києва у лютому 1870 року.

У 1871-1876 р.р. збудовані дільниці Жмеринка – Волочиськ, Бердичів – Кривин, у 1890-1897 р.р. дільниці Жмеринка – Могилів-Подільський, Козятин – Умань, Христинівка – Шпола, Бердичів – Житомир. У 1897 р. до залізниці приєднана Фастівська лінія, а в 1902 р. - Волинська лінія і збудована дільниця Київ – Коростень.

У 1883 р. приєднана збиткова і незавершена Бендеро-Галацька лінія протяжністю 293,5 км.

У 1913 році розгорнута довжина головних колій складала 3906 верств, у тому числі 1349 верств – дві колії.

Рухомий склад налічував 1480 паровозів, 31809 товарних і 1650 пасажирських вагонів.

В управління Південно-Західної залізниці входили служби колії, тяги, руху, телеграфу, комерційної, зборів та матеріальної. Крім того, були ще канцелярія начальника залізниці, бухгалтерія, учбовий відділ і лікарська служба.

Основні показники сучасного технічного оснащення

Технічне оснащення Південно-Західної залізниці складає:

  • Експлуатаційна довжина - 4584,5 км, у т.ч. дві та більше колії - 1731,7 км
  • Розгорнута довжина головних колій - 6349,9 км, у т. ч. - протяжність безстикової колії - 4132,2км (64,5%), протяжність колії на залізобетонних шпалах - 5409,8км (85,2%), протяжність колії на дерев’яних шпалах (км) - 848,4 км
  • Всього стрілок - 9832,0, з них: обладнано електричною централізацією - 6957,0, на залізобетонних брусах - 3581,0, на дерев’яних брусах - 4130,0
  • Загальна кількість шпал в головній колії непридатних дерев’яних - 1575,3 тис.шт.
  • Кількість км, які вимагають модернізації колії - 295,8 км
  • Кількість км, які вимагають капітального ремонту з використанням старопридатних матеріалів - 1443,1 км
  • Швидкість поїздів на головних напрямках 120-140 км/год.
  • Довжина електрифікованих дільниць - 1990,8 км, % від загальної довжини - 43,3%
  • Робоча напруга - 27,5 тис. В
  • Довжина дільниць, які обладнані: автоматичним блокуванням - 2708,2 км, диспетчерською централізацією - 360,6 км, напівавтоматичним блокуванням - 1718,6 км, автоматичною локомотивною сигналізацією з автостопом - 3396,6 км, поїзним радіозв’язком - 4531,1 км
  • Станцій: всього - 311, у т.ч. сортувальних - 7, дільничних - 15, що мають термінальну систему «Експрес» - 62, на яких виконуються вантажні операції - 223
  • Локомотивних депо - 11, у т.ч. моторвагонних - 1
  • Електровозів - 343
  • Тепловозів - 425
  • Дизельних поїздів - 44
  • Секцій моторвагонних - 480
  • Вагонних депо - 9, в т.ч.: вантажних - 7, пасажирських - 2
  • Дистанцій колії - 17, колійних машинних станцій - 7
  • Дистанцій сигналізації та зв’язку - 13
  • Дистанцій електропостачання - 7
  • Механізованих дистанцій вантажно-розвантажувальних робіт - 5
  • Дистанцій будівельно-монтажних робіт та цивільних споруд - 5
  • Дистанцій захисних лісонасаджень - 5
  • Виконано вантажообіг, млн. т-км - 42308,0
  • Обсяг перевезень електричною тягою, % - 92,2


Географічне положення

Залізниця, в основному, розташована на території Київської, Вінницької, Житомирської, Чернігівської, Сумської, Хмельницької та частково в районах Рівненської, Чернівецької, Черкаської, Полтавської та Тернопільської областей.

Райони, що обслуговує залізниця, розташовані в межах поліської і лісостепової зон України. Північна частина тяжіння, приблизно по лінії Шепетівка - Житомир – Київ - Ніжин – Бахмач, знаходиться в межах Полісся; Південна – у лісостеповій зоні.

У районі розташування залізниці проживає понад 11 млн. чоловік.

Залізниця межує із залізницями: Московською (станції Зернове, Ворожба, Волфине, Чигинок, Семенівка), Білоруською (станції Хоробичі, Горностаївка, Неданчичі, Ніжин), Одеською (станції Гайсин, Івачків, Ланівці, Закупне, Кельменці), Південною (станції Гребінка, Бахмач, Конотоп, Ворожба), Молдавською (ст.Могилів-Подільський).

Південно-Західна залізниця обслуговує територію з розвинутою промисловістю та інтенсивним сільським господарством. Серед відправляємих вантажів перше місце займають мінеральні будівельні матеріали (майже 47%), наступні – продукція харчової промисловості (цукор, борошно, комбікорм) та сільського господарства (цукровий буряк), а в прибуваючих – кам’яне вугілля, лісові вантажі, нафтопродукти та чорні метали.

У загальному обсязі перевезень 78% складає транзит. Головні транзитні вантажі – залізна руда, нафтопродукти, кам’яне вугілля, чорні метали, будівельні матеріали, продукція сільського, лісового господарств, промисловості.

У теперішній час функціонують ряд міждержавних транспортних коридорів, які проходять через територію залізниці.

Зображення:PZZ.jpg

Джерела


Особисті інструменти

Матеріал з WWW Енциклопедія Києва