Пулюй Іван Павлович

(2 лютого 1845 — 31 січня 1918) — видатний український фізик і електротехнік, вчений-винахідник, громадський діяч. Дослідник катодних і Х-променів, які він сам назвав рентгенівськими. Жив і працював у Німеччині та Австро-Угорщині. Світовий рівень його досліджень засвідчують нагороди на всесвітніх (1878, 1881) виставках. Великі заслуги Пулюя у практичному застосуванні Х-променів. 1994 року у Києві на його честь названо вулицю.

Народився у селі Гримайлові (тепер Підволочиського району Тернопільської області). У 1864 закінчив Тернопільську гімназію. Навчався на теологічному (1864-69) і філософському (1869-72) факультеті Віденського університету. В 1873-75 Пулюй працював викладачем кафедри фізики, математики і механіки Військово-морської академії у Фіуме (тепер Рієка, Хорватія). Деякий час вивчав електротехніку в Страсбурзькому університеті, де в 1877 захистив дисертацію і отримав ступінь Доктора філософії. У 1877-82 — приват-доцент Віденського університету, згодом — технічний директор електротехнічного бюро у Відні. З 1884 і до виходу на пенсію (1916) займав посаду професора експерементальної фізики у Празькому політехнічному інституті, в 1889-90 — ректор ініверситету. В 1902 Пулюй був обраний деканом першого в Європі електротехнічного факультету. Пулюй — член-засновник електротехнічного товариства у Відні і Празі, довгий час очолював останнє. Пулюй активно цікавився українським національно-культурним життям. Помер і похований в Празі.

Ще в студенські роки став одним з організаторів українських студенських об'єднань у Відні. В пізніший час виступав за створення українського університету у Львові, публікував статті на захист української мови, функціонування якої в Російській імперії було заборонено Емським указом 1876. У роки Першої світової війни 1914-18 Пулюй виступав за відновлення української державності, очолював разом з І. Горбачевським роботу Комітету допомоги утікачам у Празі.

Наукові дослідження Пулюя стосуються електричних розрядів у газах, молекулярної фізики та електротехнічних змінних струмів. Надзвичайно вагомим є внесок Пулюя в дослідження процесів у газорозрядних трубках, зокрема катодних променів та променів, що пізніше дістали назву рентгенівських. Був співзасновником рентгенології. Пулюй винахідник багатьох електротехнічних приладів, наприклад точного апарату для визначення механічного еквіваленту тепла, фосфоресційної лампи тощо. Автор понад 50 наукових та науково-популярних праць, написаних українською, німецькою та англійською мовами.

Пулюй добре знав стародавні мови. Спільно з Пантелеймоном Кулішем та Іван Нечуй-Левицьким працював над перекладом Псалтиря і Євангелія. В 1871 Пулюй у Відні вперше опублікував молитовник українською мовою.

Джерела


Особисті інструменти

Матеріал з WWW Енциклопедія Києва