Прозоровська вежа

Загальний вигляд
Загальний вигляд
Внутрішнє подвір’я

Прозоровська вежа (Вежа № 3) – пам’ятка фортифікаційної архітектури, частина Васильківського укріплення. Споруджена у 1838-1839 рр. за проектом архітектора 4-го класу О. Штауберта з жовтої цегли на гранітному фундаменті. Розташована у правому крилі Васильківського укріплення за адресою вулиця Щорса, 34.

За розміщенням у крилі укріплення, об’ємно-планувальним рішенням і характером історичного використання подібна до вежі № 2. Вежа була призначена для квартирування військ. Розрахована на батальйон з артилерійським і стрілковим озброєнням. На відміну від вежі № 2, до неї входила також церква, присвячена князям Володимиру і Олександру Невському. Церква зального типу, з чотирма опорними стовпами, які підтримують хрещате склепіння, розташовувалась у трьох казематах праворуч від в’їзної арки башти. Пізніше плоским перекриттям її розділено на два яруси. Внутрішнє оздоблення втрачено. Фасад храму, що виступає на подвір’я зберіг особливості миколаївської готики. У крипті церкви 1841 р. поховано прах російського фельдмаршала Прозоровського Олександра Олександровича. У 1816 р. заходами родича Прозоровського – князя Голіцина, єгермейстера царського двору, прах фельдмаршала перенесено до його колишнього власного будинку, що стояв на сучасній вул. Чигоріна і на той час за бажанням небіжчика вже був перетворений на інвалідний дім з церквою святих князів Володимира і Олександра Невського. В ній і перепоховали О. Прозоровського з дружиною. У зв’язку із спорудженням Васильківського укріплення будинок підлягав знесенню. За наказом царя Миколи І вежа № 3 цього укріплення одержала зазву Прозоровської і до новоствореної в ній церкви перенесено пізніше страх подружжя Прозоровських (місце поховання тепер не позначено).

З 1863 р. частину приміщень вежі пристосовано для військового суду й утримування арештантів (до 830 осіб). У 1897 р. разом з іншими приміщеннями укріплень була пристосована під складські потреби. За часів гетьманату П. Скоропадського в ній розташовувався 4-й броньовий дивізіон, захоплений у ніч з 13 на 14 грудня 1918 р. повстанцями. В цьому дивізіоні служив письменник, літературознавець, критик В. Шкловський, який описав свою службу в спогадах “Незвичайна пригода”. Завдяки цим спогадам броньовий дивізіон з’явився в романі М. Булгакова “Біла гвардія”. У радянські часи і часи незалежності тут містяться підрозділи Київської бригади внутрішніх військ.

Джерела

Посилання


Особисті інструменти

Матеріал з WWW Енциклопедія Києва