Покровський монастир

Свято-Покровський Київський жіночий монастир, Покровський монастир (Київська єпархія Української Православної Церкви).


Зміст

Загальна інформація

Монастир заснований 1889 року Великою княгинею О.П.Романовою (в чернецтві - Анастасія), розміщується на Кудрявці. Монастир був закритий радянською владою 1923 року і з жовтня 1941 року поновив свою роботу. В дорадянський час черниці монастиря спеціалізувалися на допомозі хворим, а під час війни - пораненим в боях. В монастирський комплекс, зпроектований архітектором В.М.Ніколаєвим, входять Покровська церква (1899), Микільський собор (1896-1906, ідея та первісне креслення належить сину засновниці - П.М.Романову, архітектор В.М.Ніколаєв), келії, корпуси монастирської лікарні. Територія монастиря огороджена стіною (до нинішньої території не потрапило кілька корпусів лікарняного призначення, готель тощо), головний вхід через браму з боку Бехтерівського пров.. На території монастиря похована засновниця монастиря О.П.Романова та її онука - Софія Петрівна. Розміщується монастир в Бехтеревському провулку, №15. Між монастирем і вулицею Львівською (нині - Артема) існувала Вознесенська церква і погост при ній (зруйновані в радянський час, на їхньому місці житлова забудова).

Легенда

Колись на місці обітелі знаходився великий сад, де любив усамітнюватися для молитви преподобний схиієромонах Феофіл, подвижник Китаївської пустині (пом.1853 р.). Утримувачу саду Йосипу Диковському, який поважав преподобного, подвижник передрік заснування тут жіночого монастиря, чиєю будівницею та управительнецею буде "царственна жінка". Передречення збулося - у 1889 році тут виник монастир і його засновницею стала велика княгиня.


Служіння

11 січня 1889 року відбулося освячення місця майбутнього монастиря: тут були закладені домова церква та покої княгині. Цей день вважається офіційною датою заснування. В обітелі, крім власне монастирських будівель, була створена ціла система благочинних закладів. Тут діяли безкоштовна аптека та амбулаторія (приймала в день до 500 хворих), жіноча стаціонарна лікарня, церковно-парафіяльна школа для дівчат, майстерні, странноприймальний дім, притулки для вдов та дівок, які бажали жити в монастирі не приймаючи постригу, для сиріт, для невиліковних жінок, для сліпих. Медичні заклади монастиря відповідали останньому слову тодішньої науки та техніки. Саме тут з`явився перший в Києві рентгеновський апарат. Обов`язки сестер милосердя виконували самі черниці. Сама О.П.Романова, яка колись була асистенткою відомого С.П.Боткін, допомагала під час хірургічних операцій. В монастирських медичних закладах працювали кращі київські лікарі, зокрема Д.К.Заболотний. Смертність серед паціентів складала всього 4%. Після поновлення діяльності у 1942 році при понастирі поновила свою діяльність амбулаторія, а після визволення столиці - відкрито госпіталь для поранених бійців. За роки радянської влади з понад 30 монастирських будівель у монастиря залишилося всього 7, решта або зруйновано, або передано іншим організаціям. Зараз діють пеша в обітелі Покровська церква, церква прп. Агапіта Печерського при монастирській богадільні, келії сестер. Відновлюється величний Микільський собор.


  Місцевість:  Кудрявець.   Станції метрополітену:  Лук`янівська

Фото

Джерела


Особисті інструменти

Матеріал з WWW Енциклопедія Києва