Поварня Братського монастиря

Вигляд до реставрації
Сучасний вигляд

Поварня з келіями Братського монастиря збудована в XVII ст. Розташована з північного боку внутрішнього подвір’я Братського монастиря, на червоній лінії забудови вулиці Г. Сковороди. Прилягає до трапезної з церквою Святого Духа. Точна дата будівництва невідома. Існують різні версії щодо первісного функціонального призначення споруди. За однією з них, це був житловий будинок, можливо той самий, який подарувала 1615 р. Київському братству Гальшка Гулевичівна, перетворений пізніше на поварню (Ю. Лосицький, Л. Толочко). За другою – це колишня трапезна, зведена за Петра Могили і згадана Павлом Алеппським (Є. Горбенко). Згідно з третьою – будівля відразу призначалася для поварні (В. Голубцов). 1811 постраждала від пожежі, відновлена 1824-26 архітектором А. Меленським у класицистичних формах.

Споруда одноповерхова, цегляна, прямокутна в плані (первісно П-подібна, нині бічні крила келій втрачено), з глибокими склепінчастими підвалами. Фасади гладенькі, тиньковані, архітектурний декор повністю втрачено, пробито прямокутні вікна. На зовнішній стіні вціліло старовинне напівкругле віконце верхнього освітлення. Дах двосхилий. У центрі плану – сіни з входом з боку подвір’я. Планування анфіладне. Є найстарішою мурованою будівлею монастиря.

На поч. XX ст. між поварнею і старим академічним корпусом зведено двоповерховий будинок академічної лікарні і канцелярії Ради академії (архітектор Є. Єрмаков) та одноповерхову будівлю. 1948 р. здійснено реставрацію поварні (архітектор Н. Озерова). Після закриття монастиря споруди використовувалися різними установами, останні десятиліття (до 1992) – клінічною лікарнею № 15.

Нині відреставрована споруда призначається для розташування «Музею української звитяги», експонати якого будуть збиратися у вигляді цифрових копій матеріалів та документів старих установ, що розташовувались на території комплексу: Київського братства, Києво-Могилянської академії, Київської духовної академії та Церковно-археологічного музею, зібрання яких після десятків років занедбання розпорошені у сховищах багатьох музеїв та архівів України.

Джерела


Особисті інструменти

Матеріал з WWW Енциклопедія Києва