Печерський район

Iсторiя Печерського району Києва неподiльно пов’язана власне з виникненням i розбудовою столицi України. Обiймаючи терени iсторичних мiсцевостей i урочищ на правому березi Днiпра, сучасний Печерський район увiбрав у себе Володимирську гiрку, Перевiсище-Хрещатик, Липки, Києво-Печерськ, Угорське, Аскольдову могилу, Берестове, Наводничі, Звіринець, Видубичі, Верхню Теличку, Саперну Слобiдку, гори Лису, Чорну, Багринову, долини Клова i частково Либедi.

Над Днiпром, поблизу урочища Угорське, 882 р. Олег забив київських князiв Аскольда i Дiра i став владарювати в Києвi, мовивши: «Це буде мати мiст руських». Князь Володимир Святославич 988 р. запровадив в Українi - Руси християнство, спорудив першi храми. На мiсцi хрещення киян височить пам’ятник-колона. А згодом, 1051 р ченцi Антонiй i Феодосiй заснували у викопаних поблизу княжого села Берестового печерах православний монастир - майбутню Києво-Печерську Успенську Лавру. Звiдси i пiшла назва району. Крiм лаврських, вiдомi ще не менш древнi Звiринецькi печери та iншi печери на теренi району.

Першi мурованi споруди в районi з’явилися ще в XI ст. в Печерському монастирi. Слава його поширилася на весь православний свiт, вiдтак Київ став величезним притягальним центром i виникла приказка «Язик до Києва доведе» - на прощу, на Печерськ, де при монастирi вже в XII ст. iснувало значне поселення.

Наприкiнцi XVII ст. Печерське мiстечко стає вiйськово-адмiнiстративним центром Києва. Гетьман Iван Самойлович починає спорудження земляної фортецi, а згодом гетьман Iван Мазепа зводить обороннi мури з вежами, церквами довкола лаври, дає великi кошти на церковне будiвництво. Полковники Вiйська Запорiзького також надають кошти на розбудову й прикрашення Печерського, Микiльського, Видубицького, Михайлiвського Золотоверхого монастирiв, на розвиток української нацiональної культури; її поширювали i лаврська школа, лаврськi друкарня та iконописна майстерня.

Рiзнопланове значення Печерська зростає впродовж наступних часiв. У серединi XVIII ст. тут зводяться Царський (Маріїнський) та Кловський палаци, будинок київських генерал-губернаторiв, мурованi брами й пороховi льохи, вдосконалюються фортифiкацiйнi споруди Печерської фортецi. Наприкiнцi XVIII ст. напроти лаври будується величезний арсенал з жовтої київської цегли. Зелену глину для випалення цiєї цегли видобували тут-таки, на схилах Днiпра i Либедi, i тi цегельнi стали першими промисловими пiдприємствами району. З такої ж цегли побудовано згодом всю нову Печерську фортецю на величезному теренi плато - Василькiвське та Госпiтальне укрiплення, казарми, обороннi вежi, мури, новий арсенал, а ще - iнститут шляхетних дiвчат, бики Ланцюгового мосту через Днiпро.

З розвитком капiталiзму швидко зростає й розбудовується Київ. У XIX ст. виникає вулиця Хрещатик, i старий Київ зливається з Печерськом. Утворюються характернi дiлянки забудови й розселення киян. Дiловий Хрещатик - банки, контори, бiржа. Аристократичнi Липки - розкiшнi особняки царської адмiнiстрацiї та заможних киян. Надднiпрянськi сади. Напiввiйськовий, напiвцерковний Печерськ, з єдиним промисловим пiдприємством - заводом «Арсенал». Мiщанський Звіринець, Саперна слобідка, монастирi, кладовища та просто гаї, урoчища на горах та в ярах. Мiсце страт - Лисогірський форт. На зламi ХIХ-ХХ ст. на теренi сучасного Печерського району вже дiяли мiський Музей старовини й мистецтв, зали Дворянського та Купецького зiбрань, iподром.

Пiд час першої свiтової вiйни Печерськ швидко мiлiтаризується: розширюється арсенал, зводяться вiйськовi училища, прокладаються залiзничнi колiї до всiх вiйськових об'єктiв. Визвольнi змагання 1917-1920 рр. роблять Печерський район ареною братовбивчих бойових дiй, а каральнi органи кожної протиборствуючої сторони обирають за свiй осiдок панськi Липки.

Нове пiднесення переживає Печерський район пiсля 1934 р., коли з переведенням столицi України з Харкова до Києва в Липках розмiстилися урядовi заклади. Водночас було знищено безлiч пам’яток культової архiтектури, кладовище на Аскольдовій могилі. В 1930-i роки споруджено будинок Верховної Ради, гiгантський будинок НКВС (нинi - будинок Кабiнету Мiнiстрiв), клуби, школи, дитячi садки та ясла, численнi житловi будинки, стадiон «Динамо», набережну Днiпра.

Друга свiтова вiйна завдала страшних ран Печерську, як i всьому мiсту. Лише у 2000-і роки відбудовано з руїн Успенський собор лаври, знищений пiд час окупацiї мiста фашистськими вiйськами.

У повоєннi роки одними з перших масово були забудованi котеджами околицi - Багринова гора, Старонаводницька вулиця, потiм почалося масове будiвництво багатоповерхових житлових будинкiв у пiвденнiй частинi району - вулицi Бастiонна, Кiквiдзе, бульвар Дружби народiв. У 1960-i роки прокладено й забудовано бульвар Лесi Українки та прилеглi вулицi. В старовинному Аносовському саду 1957 р. влаштовано парк Слави з обелiском i Вiчним вогнем над Могилою Невiдомого Солдата та з 34 могилами героїв, що полягли в боях за Київ у 1941 та 1943 рр. Парк Слави за усталеною традицiєю став мiсцем загальномiських урочистостей у День Перемоги.

В останнi десятирiччя в районi з’явилося багато нових громадських споруд i закладiв та житловi масиви.

Нинi в Печерському районi, що займає площу 27 кв. км, мешкає 126,2 тисячi киян, тут дiє близько ЗО промислових пiдприємств, 28 науково-дослiдних та проектних iнститутiв, чотири вищих учбових заклади, вiсiм технiкумiв та профтехучилищ, 15 середнiх, одна вечiрня, двi спортивнi школи i 17 дошкiльних закладiв, чотири лiкарнi i вiйськовий шпиталь, п’ять полiклiнiк, заклади торгiвлi i громадського харчування та інші заклади.

Вперше район як адміністративну одиницю створено 1921 року, у 1924 році - район перейменовано на Ленінський, а у 1936 - на Кіровський. З 1941 року - Печерський.


Джерела


Особисті інструменти

Матеріал з WWW Енциклопедія Києва