Петровський Григорій Іванович

Пам’ятник Петровському

Григóрій Івáнович Петрóвський (23 січня (4 лютого) 1878, Харків — †9 січня 1958, Москва) — радянський партійний і державний діяч.

Зміст

Політична діяльність в Україні

У липні 1917 року Петровський був направлений ЦК РСДРП(б) в Україну для боротьби проти Української Центральної Ради. З 1917 по 1919 рік — нарком внутрішніх справ РСФРР, один з співорганізаторів ВЧК, яка, зокрема, протягом 1918—1922 років проводила спецоперації на території України та за її межами по ліквідації діячів Української Народної Республіки та повстанського антибільшовицького руху. Як член російської делегації на мирних переговорах у Бересті, підписав Берестейську мирну угоду 1918 року. Член Політбюро ЦК КП(б)У з 1919 року. В 1922—1937 роках був заступником голови ЦВК СРСР та заступником голови Президії Верховної Ради СРСР (1937—1938). З березня 1919 до літа 1938 очолював Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет (ВУЦВК) — законодавчий, розпорядчий та контролюючий орган радянської влади в Україні. З 1940 року працював заступником директора Державного музею Революції в Москві (нині — Державний центральний музей сучасної історії Росії).

Петровський належав до тієї частини партійного і державного апарату УРСР, яке, орієнтуючись на Москву, повністю відкидало ідею українських націонал-комуністів про можливість існування української радянської державності. У серпні 1922 року, представляючи Україну у складі комісії по підготовці союзного договору, Петровський повністю підтримав проект Йосипа Сталіна про входження формально незалежних радянських республік до складу РСФРР на автономних правах. У 1923 році, під час підготовки конституції СРСР, Петровський виступив проти позиції М. Скрипника, О. Шумського, X. Раковського, спрямованої на побудову державного устрою союзної держави на конфедеративних засадах. У 1921—1933 роках Петровський керував роботою комітетів незаможних селян (комнезамів), діяльність яких спричинила розкол українського селянства за соціальною і політичною ознакою та сприяла організації Голодомору 1932—1933 років. За дорученням більшовицької партії Петровський виконував обов’язки «всеукраїнського старости», виступаючи офіційним рупором сталінської пропаганди в Україні. Помер в Москві, прах поміщено в Кремлівську стіну на Красній площі.

Увічнення пам’яті в Києві

Пошкоджений пам’ятник

1970 року у нижній частині Хрещатого парку йому встановлено пам’ятник на розі вулиці Михайла Грушевського і Петрівської алеї. 1961 року у Києві на його честь названо вулицю. У 20—30 роках ХХ століття Поділ мав назву Петрівка (Петрівський район).

13 грудня 2008 року, під час акції протесту проти невиконання Київською міською державною адміністрацією Указів Президента України[1][1], вищевказаний пам’ятник було серйозно пошкоджено представниками правих організацій.


Джерела

Виноски


Особисті інструменти

Матеріал з WWW Енциклопедія Києва