Перша гімназія

Гімназії - середні загальноосвітні заклади у дореволюційній Росії з 1726 року. 1809 року в Києві на базі Головного народного училища було засновано Першу чоловічу гімназію.

Особливим статутом 1811 року вона була віднесена до вищих учбових закладів. Того ж року гімназія переїхала з Подолу у Кловський палац. Її викладачами були М.Ф.Берлинський (до 1834 - директор), М.І.Костомаров. Серед вихованців - художник М.М.Ге, історик М.В.Закревський (автор праці «Опис Києва», 1868), економіст М.Х.Бунге, поет Н.В.Гербель, скульптор П.П.Забіла (Забелло), історик літератури М.І.Стороженко, український мовознавець В.А.Розов.

У 1857 році гімназія переїхала у спеціально для неї збудоване приміщення по Бібіковському (Т.Шевченка) бульвару, №14 (1850-1852 рр., архітектор О.В.Беретті).

З 1874 року Перша гімнація стала «класичною» гімназією і отримала ім’я «Олександрівська» на честь імператора Олександра ІІ. Тут навчалися А.В.Луначарський (1886-1895), письменники М.О.Булгаков (1901-1909), К.Г.Паустовський (1904-1912), академіки Є.В.Тарле, О.О.Богомолець (закінчив 1900), режисер і педагог І.П.Чужой (справжнє прізвище - Кожич), художник В.В.Левандовський, український фолькльорист і хоровий диригент А.І.Рубець, український юрист, професор Київського університету О.В.Романович-Славатинський та інші.

Окремі епізоди громадянської війни, пов’язані з подіями, що відбувалися у гімназії, знайшли своє відображення у романі «Біла гвардія» та п’єсі «Дні Турбіних» М.О.Булгакова.

Після революції 1917 року в будівлі гімназії розміщувалися наркомат просвіти, з 1920 року - Всенародна бібіліотека України, окремі кафедри Академії наук, після ІІ Світовой війни - академічні інститути історії, археології, літератури, мовознавства та інші установи. З 1959 року - Гуманітарний корпус Київського університету імені Т.Шевченка.


Джерела


Особисті інструменти

Матеріал з WWW Енциклопедія Києва