Парки

Зміст

Розвиток паркового господарства у ХІ-ХІХ ст.

У ХІ ст. в Києві почало розвиватися садівництво. Фруктові сади мали Києво-Печерський, Видубицький, Кирилівський монастирі, вони вкривали Щекавицю і Кудрявець.

Перший парк був закладений у 1631 році на митрополичому заміському дворі у Голосієві митрополитом П.Могилою.

Наприкінці XVII - початку XVIII ст. були створені Шовковичний та Виноградний сади на Клові, був висаджений липовий гай на Печерську (місцевість Липки).

У 1740-х роках за проектом архітектора В.В.Растреллі закладений Царський сад (у радянський час - Першотравневий парк, нині - Міський сад) у 1880-х роках цей масив перейшов до відання міської думи, яка здала його частину в оренду купецтву Києва (отримав назву Купецький сад, пізніше - Піонерський парк, нині - Хрещатий парк), в іншій частині парку (нині територія стадіону «Динамо») відкрився кафешантан «Шато-де-Флер», був розбитий великий розарій. У 1842 році закладений університетський Ботанічний сад.

У другій половині ХІХ ст. мережа парків суттєво збільшується. На дніпровських схилих з’являються парки Володимирська гірка (1850-і), Маріїнський парк (1874). Створено парки «Ермітаж», «Аркадія», «Венеція», «Кинь-Ґрусть», «Тіволі», Університетський. Місцями відпочинку киян були також Кадетський гай, Труханів острів, схили Дніпра від Поштової площі до Звіринця, приміські дачні поселення Святошин, Дарниця, Голосіїв, Пуща-Водиця.


Парки у ХХ ст.

До революції 1917 року у Києві виникли також Пушкінський парк (1900), Політехнічний парк (1903), Зоологічний парк (1908). Громадянська війна нанесла великої шкоди парковому господарству міста. Так, на дрова вирубали практично весь Кадетський гай, значно постраждали зелені насадження і в інших парках. Відновлення «зелених легенів» міста активізується лише наприкінці 1920-х років, і особливо у зв’язку з відновленням столичного статусу (1934). У цей період з’явився Національний ботанічний сад ім.М.М.Гришка НАНУ (1936), впорядковано паркову зону вздовж дніпровських схилів.

Друга Світова війна завдала не меншої шкоди паркам ніж громадянська. Значні території зелених насаджень парків були знищено або в ході бойових дій, або вирубано на дрова. Відновлення зелених зон розпочинається одночасно з відновленням міста. В повоєнний період створюються Дніпровський парк (1945), парки культури і відпочинку Ленінського комсомолу (1955),Голосіївський імені М.Рильського (1957), Вічної Слави (1957), ім.М.Фрунзе (1960-і), ім.ХХІІ з’їзду КПРС (1962),Гідропарк (1965), Перемога (1965),Партизанської Слави (1970), Грушки (1971) та інші. У 1958 сторюється Виставка досягнень народного господарства, а у 1969 - Музей народної архітектури і побуту територія яких також є ландшафтним парком.

У 1970-1980-і роки створюються Печерський ландшафтний парк ім.Є.Вучетича (1978), ведеться озеленення нових масивів Оболонь, Троєщина, Позняки, Виноградар та інших.


Парки у ХХІ ст.

У 1917 році загальна площа парків сягала 116,5 га, у 1980 році - 3,4 тис. га, у 2005 році - 5,5 тисяч га.

У зв’язку з вичерпанням місця для розвитку нової забудови, зелені масиви, у т.ч. й парки, опинилися під загрозою знищення. Земля в місті є дорогою, а тому ведеться війна за кожен клаптик землі, придатної для нового багатоповерхового будівництва. Наступ на колись майже не зачіплені антропогенним впливом куточки міста змусив владу оголосити низку місцевостей ландшафтними заказниками.

2005 року в місті затверджено Концепцію розвитку зелених насаджень, якою передбачається як реконструкція існуючого паркового господарства, так і створення нових паркових зон.


Джерела


Особисті інструменти

Матеріал з WWW Енциклопедія Києва