Павлівського бастіону пороховий льох

Вигляд у ХІХ ст.
Вигляд на поч. ХХ ст.
Вигляд в сер. ХХ ст.
Вигляд на поч. ХХІ ст.

Пороховий льох у Павлівському бастіоні – один з порохових складів на території Печерської фортеці, що збереглися. Розташований з зовнішнього боку оборонної стіни Верхньої Лаври, поряд з Північною (Малярною) вежею в межах Павлівського бастіону.

Перший за часом побудови цегляний пороховий льох закладено влітку 1748 р. на місці попереднього дерев’яного за пропозицією комісії у складі оберкоменданта Костюріна, полковників Чиркова і Д. де Боскета. Рішення про будівництво льоху стурбувало керівництво Лаври, яке направило прохання про заборону будівництва на ім’я генерал-губернатора М. Леонтьєва. Комісія, створена з метою розв’язання конфлікту, прийняла позитивне рішення щодо будівництва, підкресливши при цьому, що “окрім зазначеного найзручнішого і найпристойнішого місця у всій Києво-Печерській фортеці для вибору і побудови цього порохового кам’яного льоху нема”. У 1768 р. київський митрополит Арсеній знову звертається з проханням перенести льох в інше місце, тому що він розташований в 10 сажнях від лаврської огорожі і споруд при ній, а тому у разі нещасного випадку загрожує Лаврі найстрашнішими руйнуваннями. За розпорядженням Військового міністерства 1868 р. було затверджено проект побудови окремого “порохового містечка”, нездійсненого через брак коштів.

Пороховий льох за об’ємно-просторовим та конструктивним вирішенням близький до порохових льохів Петропавлівської фортеці у Петербурзі. Використовувався за прямим призначенням до 1885 р. Пізніше – склад. Одноповерховий, цегляний, у плані прямокутний, двокамерний, наполовину заглиблений у землю. Перекрито напівциркульним склепінням. У стінах улаштовано вентиляційні та вибухогасні канали і продухи. Поздовжні стіни і склепіння зміцнено 12-ма контрфорсами (по шість з кожного боку), об’єднаними глухими арками вздовж фасадів, які є основними архітектурними і декоративними елементами будівлі. Бічні фасади завершено трикутними фронтонами. Споруда занепала, фундамент у деяких місцях осів, є тріщини в стінах, конструкціях, відсутня покрівля, обсипався тиньк, втрачено декоративні деталі. Тепер будівля перебуває у напівзруйнованому стані. Проект реставрації складено в 1984 р.

Джерела

Посилання


Особисті інструменти

Матеріал з WWW Енциклопедія Києва