Ольгерд Гедимінович

Ольгерд Гедимінович (в хрещенні - Дмитро) (рік народження 1305/1307 - помер у травні 1377).

Князь Вітебський (до 1327 — 1351 рр.), Великий князь Литовський (1345-1377 pp.). Він був найстаршим з дітей другої дружини Гедиміна. У 1345 році разом з братом Кейстутом взяли Вільно і скинули з великокняжеського престолу іншого з братів Євнута. Союз двох братів зберігався до сметрі Ольгерда, при цьому Ольгерд зосередився на розширенні меж держави, а Кейстут - на обороні її від хрестоносців.

Був одружений тричі: до 1327 р. з незнаною з імені та походження литвинкою; у 1339 р. з Анною, дочкою Вітебського князя Ярослава Васильовича (пом. бл. 1350 р.); у 1351 р. з Уляною, дочкою Тверського князя Олександра Михайловича (пом. 1391 р.).

Близько 1355 р. Ольгерд відвоював Брянськ, після чого йому підкорилися багато уділів Чернігово-Сіверського княжіння. Всі Чернігово-Сіверські землі Ольгерд поділив на три уділи: сину Дмитру він віддав Чернігів і Трубчевськ, Дмитру-Корибуту молодшому - Брянськ і Новгород-Сіверськ, племіннику Патрікію Наримунтовичу - Стародуб Сіверський.

У 1368 та 1370 рр. Ольгерд двічи ходив на Москву, проте не займав її. В 1362 р. розбив на берегах річки Сині Води трьох татарських князів, які управляли Подільською землею, після чого в руках Ольгерда опинилася вся ліва половина басейну Дністра, від устя річки Серета до моря, весь басейн Південного Бугу, Дніпровські лимани і простір уверх по Дніпру до річки Рось. Заняття Києва відбулося без боротьби: Ольгерд змістив ординського намісника й віддав Київ в управління своєму синові Володимиру. Подільську землю він віддав племінникам, синам брата Коріата.

За Волинь Ольгерд вів запеклу боротьбу з Польським королем Казиміром III, угода була укладена лише в 1377 р., при наступникові Казиміра, Людовіку. За цією угодою уділи Берестейський, Володимирський і Луцький відійшли до Литви, а Холмська і Белзька землі - до Польщі. Таким чином Велике князівство Литовсько-Ріське досягло найбільшого територіального розвитку «від моря і до моря» (від Балтики на півночі до Причорномор’я на півдні) і від Волині на та Поділля на заході до Брянська і Новгород-Сіверського на сході.


Джерела


Особисті інструменти

Матеріал з WWW Енциклопедія Києва