Олександр ІІІ

Олександр III, імператор Всеросійський, другий син імператора Олександра II та імператриці Марії Олександрівни (уроджена принцеса Гессенська Максиміліанна Вільгельміна Августа Гессен-Дармштадтська).

Народився 26 лютого 1845 року в Санкт-Петербурзі. До смерті свого старшого брата, цісаревича Миколи Олександровича (1865), тобто до двадцятирічного віку, Олександр не був наступником престолу і виховувався не як майбутній імператор, а як великий князь, який готувався головним чином до військової кар’єри. По смерті цісаревича Миколи Олександровича, великий князь Олександр Олександрович був оголошений наступником російського престолу. У 1866 гоці В.кн. Олександр Олександрович взяв шлюб з В.кн. Марією Федорівною (датська принцеса Марія-Софія-Фрідеріка-Даґмара фон Ґлюксбурґ). Від цього шлюбу народилися: сини - Микола (1868-1918, останній російський імператор у 1894-1917 рр., розстріляний більшовиками у Єкатеринбурзі), Олександр (1869-1870), Георгій (1871-1899), Михайло (1878-1918, розстріляний більшовиками у Пермі) та доньки - Ксенія (1875-1690) і Ольга (1882-1960).

Олександр ІІІ вступив на престол після загибелі від рук терористів свого батька - імператора Олександра ІІ 1 березня 1881 року.

З перших років царювання Олександр ІІІ повернув до реалізації курс державної діяльності свого діда Миколи І: "самодержавство, православ’я та народність". Основні ліберальні реформи батька імператора Олександра ІІ були піддані ревізії, чи згорнуті зовсім або відсунуті на невизначений термін. Зокрема ці зміни торкнулися земств (обмежено самоврядування), судової системи, системи освіти (початкові школи перейшли до відання церковного відомства, посилено поліцейський контроль за вузами), підсилився тиск на «іновірців» (для євреїв було поновлено заборону розселення за межами осідлості, посилився тиск на штундистів, уніатів, ламаїстів).

У період правління Олександра ІІІ до імперії перейшли райони Туркестану, прикордонні до Афганістану. У 1890-ті роки на фоні створення трійчастого союзу Німеччини-Австрії-Італії, розпочалося зближення РОсії з Францією. За загальну політику збереження миру у Європі Олександр отримав додаток до свого титулу "Миротворець".

За час правління імператора загальна довжина залізниць збільшилася у 1,6 рази, а 1891 року було розпочато будівництво Транссибирської магістралі. Голод 1982-1893 років та будівництво залізниць підштовхнули переселенський рух у Сибир та на Далекий Схід з Європейскої території Росії.

Імператор Олександр ІІІ був людиною атлетичного складу, проте, на початку 1890-х років в нього був діагностований нефрит, який і став причиною його смерті 20 жовтня 1894 року (помер у Лівадії в Криму на 50-му році життя).


Джерела


Особисті інструменти

Матеріал з WWW Енциклопедія Києва