Олександр І

Олександр I Павлович (12.12.1777, м.Санкт-Петербург - 19.11.1825, м.Таґанроґ), Імператор Всеросійський (12.03.1801 - 19.11.1825).

Олександр Павлович - старший син імператора Павла I та його другої дружини імператриці Марії Федорівни (принцеса Софія Доротея Вюртембергська). Він вступив на престол після вбивства свого батька внаслідок змови. Вихованням Олександра займалася його бабка - імператриця Катерина II.

Перша половина царювання Олександра I пройшла під знаком помірно-ліберальних реформ. Імператор дарував свободу ув’язненим та засланим його батьком, видав указ про відміну катувань, відновив дію Жалувальних грамот 1785 року. В той же час були зроблені важливі реформи й у адміністративній системі імперії: у 1802 році были засновані міністерства та Державна рада. У Російській імперії у ці роки була створена система середніх й нижчих учбових закладів, засновані Харківський, Казанський і Санкт-Петербургський університети. У цей період «правою рукою» імператора був статс-секретар Сперанський, якому на заміну у 1812 році прийшов реакційно налаштований граф Аракчєєв.

В 1805-1807 рр. Росія брала участь у війнах проти наполеонівської Франції. У царювання Олександра I до Російської імперії були приєднані Грузія (1801 р.), Фінляндія (1809 р.), Бессарабія (1812 р.), Азербайджан (1813 р.).

У 1825 році під час поїздки у Таґанроґ імператор Олександр I сильно застудився і 19 листопада 1825 року помер. Похований у Петропавлівському соборі в Санкт-Петербурзі.


Джерела


Особисті інструменти

Матеріал з WWW Енциклопедія Києва