Оболонський район

герб прапор
герб прапор

Як територіальну одиницю район було утворено Указом Президії Верховної Ради УРСР 3 березня 1975 року і названо на честь столиці сусідньої Білорусії – Мінським. До тодішнього Мінського району ввійшли території: Куренівка, Мінський масив, Пріорка та Оболонь, які до цього знаходилися у складі Подільського району.

Згідно рішення сесії Київської міської ради в 2001 році району було повернуто історичну назву – Оболонський та включено до його складу територію Пуща-Водиці. Нині Оболонський район Києва займає площу 11,02 тис. га, на якій проживає більше 306 тисяч населення.

Район розташований на півночі Києва. На його території знайдено кілька залишків стоянок і поселень давніх людей і культур. На північних околицях міста, поблизу оболонських луків і пасовищ, знаходились священні гаї слов’ян. А на шляху, який вів із Верхнього міста на Оболонь, кияни збудували Велесове капище. Після введення християнства капище Велеса було знищено. Пізніше на місці капища була збудована церква святого Власія, яка не збереглася.

По території Оболоні, як видно на старовинних картах, проходила дорога з Києва на Вишгород, що був у володінні київських князів. Тісно переплітається з оболонською землею історія літописної річки Почайни, в гирлі якої зручно розташувалась міська гавань – головний порт Києва.

988 року християнство було проголошене офіційною релігією на Русі. За деякими літописами, саме в Почайні відбувалося хрещення киян.

З переходом українських земель під юрисдикцію Великого Князівства Литовського та отриманням Києвом статусу Магдебурзького права, підтверджується приналежність територій Оболоні до складу міста.

Соковиті оболонські сіножаті стають предметом запеклої боротьби між міщанами, Київськими монастирями та козацькою старшиною. В цей же час, в північно-західній частині Києва засновують свої населення запорізькі козаки, які поверталися до міста зимувати. Звідси пішла назва складової частини сьогоднішнього Оболонського району – Куренівки. Продовженням Куренівки є Пріорка, на території якої розміщувалась резиденція Пріора – настоятеля Домініканського монастиря.

Маючи значне стратегічне значення оболонська земля часто ставала свідком кровопролитних сутичок. В часи Національно-визвольної війни під проводом Б.Хмельницького на Оболоні відбулась одна з найбільших битв козаків з польсько-литовським військом, результатом якої стало підписання Білоцерківського договору 1651 року.

Упродовж ХVІІ - початку ХVІІІ століть господарське та громадське життя Києва почало поступово розширюватися. Збільшується чисельність населення, пожвавлюються торгово-економічне життя. Близькість Дніпра, заплавні озера, річка Почайна сприяли розвитку на території Оболоні рибальства, ремесел та промислів, зростанню торгівлі. На оболонських луках збирали велику кількість лікарських рослин. На річках Почайні, Сирці, Глибочиці будувались водяні млини. Після перебування в Києві імператора Петра І з боку Оболоні почали укріплювати дерев’яно-земляні вали, а пізніше насипали нові та встановили гарматні башти.

В цей період відбувалась активізація духовного та культурного життя. Тільки на Оболоні, Куренівці, Пріорці існувало більше 20 монастирів та церков. Найбільш відомі з яких жіночий монастир Святого Миколая, католицька релігійна місія, храм Святих Першоверховних Апостолів Петра і Павла, Йорданський жіночий монастир, Покрови Пресвятої Богородиці та інші.

Розвиваються й інші передмістя КиєваКуренівка, Пріорка, дачне поселення Кинь-Грусть.

Пожвавлення соціально-економічного життя призводить до виникнення мануфактур. На території сучасного Оболонського району це були мануфактури з обробки шкіри, кондитерські мануфактурні майстерні, в яких варили знамените київське сухе варення, фаянсові фабрики тощо.

Внаслідок проведених реформ в ІІ половині ХІХ ст. відбувається подальший розвиток промисловості та впровадження нових форм господарювання. Це сприяло зростанню торгівельних зв’язків та розвитку різних видів транспорту. Так, до 1898 року було закінчено будівництво порту між Подолом та Оболонню в зручній гавані. А в 1881 році в Києві пущені перші вагони конки. У 1900-1904 року через Куренівку та Пріорку в дачне поселення Пуща-Водиця пролягла трамвайна колія.

Протягом 1908–1911 рр. на кошти батька М.С. Грушевського за проектом В.Г. Кричевського, Є.П. Брадтмана та Ф.С. Красицького на Куренівці збудоване міське училище для незаможних верств населення.

На початку ХХ ст. на крупний промисловий центр Києва перетворюється сучасний район Петрівки (південна частина Оболонського району), де знаходились київський порт, залізничні та суднобудівні майстерні, а також складські приміщення. Тому відчувалась необхідність в підведенні до Петрівки залізничної колії та побудови мосту через Дніпро (пуск мосту відбувся в 1929 році).

Протягом 1910–1911 років між Оболонню та Куренівкою був збудований цивільний Куренівський аеродром, на якому здійснювали свої польоти видатні авіатори І. Сікорський, О. Свєшніков, Сціпо дель Кампо та ін.

Новий етап в розвитку Києва та району розпочався після громадянської війни. На території району в 1930-ті роки збудовано ряд нових підприємств, які існують і донині.

Після другої Світової війни, в 1967 році був прийнятий новий генеральний план розвитку Києва, за яким розпочиналась інтенсивна забудова Оболоні – одного з найбільших житлових масивів. Вперше, на той час, в широкому масштабі було застосовано метод освоєння річкової пойми шляхом гідронамиву і підняття позначок територій під забудову до незатоплюємого рівня в період повеней та максимального розливу води. Основні будівельні роботи були проведені у 1973–1980 рр.

Забудова нових мікрорайонів Оболоні спорудами сучасного європейського рівня продовжується і нині. Разом із забудовою житлового масиву розвивається сфера торгівлі, закладів соціально-культурного призначення, вирішуються питання транспортного обслуговування.


Джерела


Особисті інструменти

Матеріал з WWW Енциклопедія Києва