Національний університет фізкультури і спорту

Національний університет фізичного виховання і спорту України свою історію веде з 1930-тих років, коли у Харкові, на той час столиці України, було засновано Державний інститут фізичної культури України, який 1944 року був переведений до Києва. Розпочинав свою діяльність створений інститут у дуже скромному приміщенні. Студентський контингент не перевищував 100 осіб, з яким працювало 10 викладачів. Та до кінця 1980-х років вищий навчальний заклад перетворився в один із найбільших і найавторитетніших у країні, де навчалося понад 3,5 тисячі студентів і працювало понад 1000 співробітників, серед яких понад 400 - професорсько-викладацького складу. Інститут мав шість навчальних корпусів, плавальний басейн, п’ять гуртожитків на тисячу місць, лижну базу у Голосіївському лісопарку, веслувальну базу в Матвіївській затоці на Дніпрі. Понад 20 тисяч підготовлених у навчальному закладі кваліфікованих фахівців - викладачів фізичного виховання, тренерів з різних видів спорту, організаторів фізкультурної і спортивної роботи успішно працювало не лише в Українській РСР та в усіх куточках Радянського Союзу, але й в понад 60 країнах п’яти континентів світу. Неоціненний внесок зробив колектив інституту в досягнення радянських спортсменів на світовій спортивній арені: підготовкою і підвищенням кваліфікації тренерів, вихованням цілої плеяди видатних спортсменів, науковим обґрунтуванням системи спортивної підготовки та її науково-методичним супроводом.

З моменту проголошення Україною у 1991 р. державної незалежності Київський державний інститут фізичної культури став головним навчальним закладом галузі, отримав можливість активно впливати на всю систему підготовки спеціалістів, ухвалювати рішення щодо розвитку системи освіти, спортивної науки, підготовки науково-педагогічних кадрів, самостійно розвивати систему міжнародного співробітництва, тобто активно діяти в усіх тих напрямах, які у попередні роки дуже жорстко регламентувалися системою державного управління.

Специфіка вузу зумовила постійну увагу, що приділяється у ньому підготовці спортсменів високого класу.

В історії олімпійського спорту України є шість осіб, які отримали від Міжнародного олімпійського комітету його найвищу нагороду - Олімпійський орден. Рішення МОК, викладене в документі, який підписав його президент, було одноголосно схвалене всіма країнами - членами МОК: "На знак визнання Ваших видатних заслуг у галузі світового спорту та Вашої відданості олімпійським ідеалам, що проголошені П'єром де Кубертеном, який відродив Олімпійські ігри, я нагороджую Вас Олімпійськім орденом". П'ять нагороджених з шести - це вихованці Національного університету фізичного виховання і спорту України, а саме: Голубничий Володимир Степанович, Платонов Володимир Миколайович, Бака Микола Макарович, Шахлін Борис Анфіянович, Усенко Анатолій Петрович.


Джерела


Особисті інструменти

Матеріал з WWW Енциклопедія Києва