Національний музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків

Виконуючи заповіт свого чоловіка, 21 грудня 1918 року Варвара Миколаївна Ханенко склала письмовий заповіт на передачу приватної збірки західноєвропейських творів родини до складу Української Академії наук. В буремну пору 1918 р. Академія наук була практично єдиною державною установою, що могла реально захистити мистецькі скарби збірки від вандалізму і знищення.

Богдан і Варвара Ханенки побралися ще в Петербурзі. Шлюб з дочкою багатого цукрозаводчика з України зробив Богдана Івановича фінансово незалежним. Ще за часів свого перебування в столиці Російської імперії - подружжя захопилося колекціонуванням творів мистецтва. Воно стало могутньою об’єднуючою силою в родині і продовжувалося декілька десятиліть. Твори мистецтва купували як в Росії, так і за кордоном. Ханенки також були відвідувачами відомого аукціону в отелі Друо в Парижі.

На честь Ханенків слід зауважити, що вони купували як твори старих майстрів, так і твори сучасних митців. Це дало можливість отримати майбутньому музею твори цікавих, нехай і не першорозрядних, майстрів, серед яких Ульпіан Чека (Іспанія), Барбудо Санчес, Микола Нєврьов тощо.

Хаотичне придбання картин швидко перейшло у цілеспрямоване намагання створити збірку, що мала б характерні твори різних мистецьких стилів від доби готики до 19 століття. Саме з цією метою був побудований палац в місті Київ, зали якого декорували у відповідному стилі - ренесанс, Голландія 17 століття, рококо тощо. Широкі фінансові можливості надали можливість придбати оригінальні речі відповідної доби і включити їх в оздоби відповідних інтер’єрів. Зала італійського відродження мала окрім картин - збірку італійської майоліки та фаянсу, зала Голландії 17 ст. - порцеляну Делфта. Золотий кабінет палацу прикрасили оригінальними гобеленами доби рококо на теми « Дон Кіхота » Сервантеса (картини Шарля Куапеля, директора Паризької Академії мистецтв, виконані в майстернях Брюсселя). Мистецькі збірки Ханенків були доповнені стародавніми меблями, порцеляною, творами декоративно-ужиткового мистецтва, що зробило колекцію - збіркою надзвичайної мистецької вартості.

В часи СРСР збірка зазнала реконструкції. Частка творів була вилучена та продана за кордон. Але були й передачі творів з інших зібрань, що надало можливість заповнити музейні лакуни (картина «Пустунка» англійця Джошуа Рейнолдса, «Портрет генерала Лазаря Гоша» француза Жака-Луї Давида тощо). Шаронов Михайло Андрійович (1881-1957) передав музею власну збірку офортів Франсіско Гойя - 60 аркушів, серед яких уславлена серія «Лихоліття війни». Каталог зібрання створив відомий музейник Гіляров Сергій Олексійович (1887-1946), закатований в часи сталінських репресій.

У 1959 р. музейна збірка отримала колекцію старожитностей Китаю родини Жаспар (живопис на сувоях, окремі аркуші, порцеляна, скульптура).

На хвилі українського національного усвідомлення в музеї відтворений меморіальний кабінет Ханенко Богдана Івановича (1849-1917). Від 17 січня 2011 р. указам президента України музейному закладу надано статус національного.

Збірка належить до кращих музейних колекцій західноєвропейського мистецтва на теренах України. Серед мистецьких скарбів - твори Веласкеса, Сурбарана, Рубенса, Джованні Белліні, Марко Пальмеццано, Філіпа де Шампеня, Алексіса Грімю, Джованні Баттіста Руопполо, Бернардо Беллото, Роквела Кента, твори митців середньовічного Китаю та Японії.

Джерела

  • «Наше Наследие», № 5, 1989, стаття «Забытый меценат», с.28-38
  • «Киевский музей западного и восточного искусства», фотопутеводитель, Киев, «Мистецтво», 1986
  • «Західноєвропейський живопис 14-18 століть», серія «Світове мистецтво в музеях України», Київ, «Мистецтво», 1986


Особисті інструменти

Матеріал з WWW Енциклопедія Києва