Монументальна пропаганда

Обеліск на честь Жовтневої революції
Обеліск на честь Жовтневої революції
Погруддя Шевченка

Монументальна пропаганда в Києві здійснювалась у 1919-1922 рр. на виконання підписаного В. І. Леніним 12 квітня 1918 р. декрету Раднаркому РСФРР “Про пам’ятники Республіки” (відомий також під назвою “Про зняття пам’ятників, споруджених на честь царів і їх слуг, і вироблення проектів пам’ятників Російської Соціалістичної Революції”). Раднарком УСРР у Києві прийняв 7 травня 1919 р. декрет “Про знесення з площ і вулиць пам’ятників, споруджених царям і царським слугам”. Як і передбачалося планом Монументальної пропаганди, монументи на честь видатних революційних подій, пам’ятники видатним діячам революції та культури були тимчасовими, з дерева, гіпсу та цементу, з тим, щоб згодом кращі з них перевести в більш довговічні матеріали. До першотравневих свят 1919 р. в Києві були відкриті: обеліск на честь Великої Жовтневої соціалістичної революції (на Софійській площі; автор невідомий), колона на честь Вождів революції (на Караваєвській пл., тепер площа Льва Толстого; автор невідомий); бюсти К. Маркса (перед будівлею колишньої міської думи, нині Майдан Незалежності; скульптури. Й. М. Чайков), Ф. Енгельса (на Великій Васильківській вул., у сквері на місці теперішнього входу на Республіканський стадіон; автор невідомий), В. І. Леніна (на Софійській пл., скульптури. Ф. П. Балавенський), Я. М. Свердлова (на розі вулиць Московської та Микільської, нині Арсенальна площа; автор невідомий), К. Лібкнехта (перед будівлею оперного театру; скульптури. Й. М. Чайков), Р. Люксембург (у сквері на Контрактовій площі; автор невідомий); Льва Троцького (на Троїцькій площі; автор невідомий). 27 липня 1919 р. до “Тижня всеобучу” на Думській площі був відкритий багатофігурний “Пам’ятник всеобучу” (група скульпторів під керівництвом Й. М. Чайкова, за його ескізом). Ці монументи і пам’ятники зруйнували денікінці, що увійшли в місто 31 серпня 1919 р. У 1920 р. на місці знятої центральної статуї пам’ятника княгині Ользі (скульптор І. П. Кавалерідзе) встановлено бюст Т. Г. Шевченку (скульптор Б. М. Кратко).

Монументальна пропаганда включала в себе не тільки скульптуру, але і живопис. У 1919 р. в Києві створено перші в радянському мистецтві монументальні розписи в Луцьких казармах (автори М. Л. Бойчук та його учні Т. Л. Бойчук, І. І. Падалка, О. Т. Павленко, В. Ф. Седляр та ін.). У 1921-1922 рр. 3. Ш. Толкачов виконав розписи районних комсомольських клубів на Подолі (вулиця Костянтинівська № 12) і Шулявці (нині будинок № 24 на проспекті Перемоги.

Джерела


Особисті інструменти

Матеріал з WWW Енциклопедія Києва