Микільський військовий собор

Пам’ятка архітектури. Собор збудовано архітектором О.Д.Старцевим на кошти гетьмана І.Мазепи у стилі українського барокко, освячений 1696 року. Первісно собор належав Пустинно-Микільському монастиреві, після ліквідації якого 1831 року відійшов до відання Війського-інженерного управління і став іменуватися Військовим Микільським собором. У 1750 році біля собору була збудована дзвіниця. 1918 року собор сильно постраждав від артилерійських бомбардувань, а у 1930-ті роки був знесений. На місті собору і дзвіниці тепер Палац дитячої та юнацької творчості (колишній міський палац піонерів і школярів ім.М.Островського, збудований 1962-1965 рр.) і сквер перед ним.

Собор був кам’яним, одноповерховим та мав два приділи, а в плані являв собою тринавну базиліку. Чотири стовпи несли восьмигранний барабан головного куполу. Крім головного куполу було ще чотири, з яких два західних були відкриті в середину храму, а два східних - закриті.

У зовнішній архітектурі слід зазначити художній смак, який був притаманний архітекторові при розподілі вікон. Доволі громіздкі стіни завдяки вікнам та тонким колонам не «давлять». Внутрішнього живопису і мозаїк в храмі не було. Семиярусний (!) іконостас 1695 року різблений і позолочений один з найкращих барокових іконостасів міста.

Від собору і навколишніх споруд лишилися тільки малюнки і фотографії. Собор, дзвіниця і мури були знесені 1934 року, а трапезна простояла аж до 1961 року, коли і її було розібрано під будівництво палацу піонерів.

Джерела

  • Київ. Енциклопедичний довідник
  • Лукомский Г.К. Киев. Церковная архитектура ХІ-ХІХ века. Византийское зодчество. Украинское барокко: Репринтное произвдедение изд. 1923 г. — К.: Техніка, 1999.


Особисті інструменти

Матеріал з WWW Енциклопедія Києва