Миколи Набережного церква

Церкву Миколи Набережного було збудовано у 17721775 роках за проектом архітектороа Івана Григоровича-Барського. Вона розташована на розі вулиць Григорія Cковороди, 12 та Почайнинської, 8. До початку XVI століття церква була дерев’яною, але 1811 року постраждала від пожежі і була перебудована. Архітектура церкви характеризується переходом від барокових форм до класичних. Це стовпоподібний храм з низькими півколами апсид з фігурними ліпленими прикрасами. Кути церкви оформлені декоративними пілястрами коринфського ордера. Вікна прикрашені трикутними маленькими фронтонами. Ці прикраси своєю чіткістю втілюють форми класичного стилю, а хвилясті лінії апсид нагадують про добу бароко.

Під час пожежі 1811 року було втрачено й початковий інтер’єр церкви. Реставрація відбулась аж у ХІХ столітті. У розписах храму брав участь художник О. Сенчило-Стефановський, товариш Т. Г. Шевченка. У той час з’являється іконостас, який зберігся і по сьогоднішній день. Він витриманий у стилі пізнього класицизму (ампір), його ікони верхнього ряду нагадують ікони Володимирського собору (виконані М. Нестеровим).

Ця церква була єдиним київським храмом, де богослужіння не припинялися у радянські часи до 1960 року. Упродовж 19421960 років у приміщенні дзвіниці діяла громада парафії Святого Духа УАПЦ (після другої світової війни — єдина парафія в Києві, де богослужіння звершувалося українською мовою). З 1960 року у церкві Миколи Набережного не відбувалось богослужінь. А 1992 року церква знову набула статусу діючого храму. Паралельно продовжено роботи з реставрації іконостасу і розкриття барокового живопису XVIII століття в західній частині храму силами «Майстерні по реставрації живопису» корпорації «Укрреставрація» (керівник І. П. Дорофієнко).

Галерея

Переглянути зображення за допомогою PicLens

Джерела


Особисті інструменти

Матеріал з WWW Енциклопедія Києва