Марк гробокопаль

Преподобні Марк, Іоанн і Феофіл несли служіння у Києво-Печерській обітелі наприкінці XI і в самому початку XII ст.

Заняттям преподобного Марка було копати печери і готувати камори — місця для поховання братії (від того він називався Печерник, тобто той, що живе в печері). Працюючі у тиші, і в день, і в ночі, прп.Марк постував і молився, носив на собі залізні веріги і навіть води пив рівно стільки, скільки вміщалося у його мідному хресті, який він завжди носив з собою.

Оповіді про прп. Марка говорять про те, що своєю сумлінною працею він здобув дар спілкуватися з мерцями. Так описується два випадки коли Марк з ними спілкувався на очах у братії. У першому випадку сталося так, що Марк так сильно втомився, що чергова камора вийшла дуже вузькою і незручною. Коли принесли ховати мерця, то його ледве змогли прилаштувати у вузькій каморі. Тоді братія почала сварити прп. Марка за погану роботу, бо не могли а ні єлеєм окропити, а ні поправити одяг на мерці. Тоді прп. Марк вибачився перед спочившим і попросив його самого покропити себе і попривати одяг. Що той і зробив. Друга оповідь говорить про те, що один з ченців прийшов до Марка запитати де можна поховати померлого його друга. Той відповів, що місце ще не готове і запропонував переказати мерцю, щоб той почекав до ранку. І коли ченець повернувся до братії, яка вже почала відспівувати померлого, і переказав слова прп. Марка, душа повернулася у тіло померлого і він оджив, хоч і не говорив ні слова. По готовності місця для поховання душа знову відійшла з тіла і поховання відбулося.

Ще одна оповідь стосується духовних братів Іоанна і Феофіла. У певний час вони вмовили прп.Марка підготувати для них спільну камору для поховання. Одного разу старший з них Феофіл відлучився на кілька днів з монастиря. А у цей час молодший Іоанн тяжко захворів і помер. Коли ж Феофіл повернувся і пішов провідати могилу брата, то побачив, що того поклали на місце, яке він готував для себе. Розлютившись, він почав сварити прп.Марка. На що той попросив покійного Іоанна перелягти на інше місце, і це відбулося на очах у Феофіла. Тоді Феофіл припав до ніг прп.Марка вибачаючись та прохаючи щоб той наказав покійнику повернутися на попереднє місце. На це прп.Марк відповів, що він не Господь Бог, щоби воскрешати мертвих і давати їм накази. Натомість порадив винуватцю готуватися до власної смерті, бо місце готове, а душа ще ні. Пішовши від прп.Марка Феофіл почав готуватися до смерті, проте, вона не приходила кілька років. Врешті-решт, виснажений постами і сльозами, він засліп. Марк же, відчуваючи скору свою смерть, покликав Феофіла до себе попрощатися і вибачитися. Але Феофіл не схотів просто попрощатися, він попросив або повернути йому зір, або ж забрати з собою до Господа. На що прп.Марк сказав йому, щоб той не чекав смерті та не марнував час в очікуванні можливості побачити цей світ, бо краще молити Господа щоби той дав можливість побачити славу Його. І він пророцтвовав, що Феофіл побачить знак Божий про те, що він відходить в інший світ.

Над могилою прп. Марка братія встановили веріги, які він носив, та мідний хрест, з якого він пив воду.


Джерела


Особисті інструменти

Матеріал з WWW Енциклопедія Києва